Общество

Якщо у вас під вікнами почнуть зводити хмарочос. Якщо забудовники руйнують історію вашого міста, якщо... Таких "якщо" може бути багато. Ваші дії - протест.

Влада вам не допомагає... і ви самі починаєте боротьбу. Можливо, знаходите кількох однодумців. А далі - помічаєте, що інших людей ваша ініціативність неабияк дивує. Знаєте, чому вас вважають диваком? Тому що в сучасній Україні так ставляться до більшості небайдужих. Адже коли на вулиці виходять люди з плакатами і гаслами протесту, ми лише в останню чергу цікавимося: проти чого протестують? Спершу запитаємо: хто платить? Чому українці не вірять у силу громадянського спротиву?

Протест одного. В'язень Лук'янівського слідчого ізолятора протестує проти умов утримання в СІЗО. Вилізти на дах - єдина можливість привернути увагу громадськості до своїх проблем.

Артем Чапай - не ув'язнений, але влада ігнорує і його. Утім, він не втомлюється вголос заявляти про свій протест, коли з чимось не згоден. Ось і зараз - домовляється з друзями про наступну акцію непокори. Вони виступають проти незаконної забудови історичного центру міста. Акції планують на вихідні, адже всі активісти - працюють. Домовляються в Інтернеті, бо зустрітися в одному місці в один час не можуть.

 - Коли я приїжджав додому, моя бабуся і дідусь питали мене: а хто ж вам платить?

Ігор - один із учасників акції та один із тих... хто платить. Бо все необхідне протестувальники купують самі - у складчину - або виготовляють власноруч. На найближчу акцію Ігор бере плакат і мегафон. У багажнику його машини - справжній склад. І протигази, і дріт із кусачками - все може знадобитися під час демонстрації.

 - Це такий культурний шар. Акція від 16-го числа, коли була бійка - ми одягали, як символ протичумної одежі.

Протестувати хлопці збираються ось на цьому будівельному майданчику. Цією стародавньою частиною столиці опікується ЮНЕСКО. На будівництво потрібен дозвіл цієї організації. У будівельників його немає. Але це не завадило їм обгородити будівельний майданчик і завезти бетонні плити. Після акції протесту це місце стане символом.

Таких, як Артем та його друзі, у Києві небагато. Зібрати навіть невелику команду однодумців важко. За словами Артема, більшість людей не хоче проявляти ініціативи - звикли сподіватися на КОГОСЬ, а не на СЕБЕ.

Артем Чапай, активіст громадської ініціативи:

 -  Вони думають: ось прийде такий-то, і він нам допоможе, і все за нас розв'яже. Він не розв'яже. Він буде допомагати до виборів або рівно стільки, скільки ЙОМУ потрібно.

Досі у підтримку сильних світу цього вірять у бібліотеці імені Лесі Українки. Вже написали листи і Президентові, і Прем'єру... Наприкінці січня сюди прийшли невідомі - виселяти. Виявилося, що одне із приміщень бібліотеки приватизували. Однак жіночий колектив зумів утримати оборону.

 - Ну, по-перше, ми захищені взагалі. Там у нас грати - бачите? - на вікнах.

Ці 2 кімнати - серце мережі столичних бібліотек. Тут розміщені сервери з інформацією про всі видання, які є у київських книгозбірнях. Саме за ці кімнати точиться боротьба. Приватизували їх без згоди бібліотеки, хоча її як орендаря мали би попередити. Але доводи про те, що розмістити сервери ніде і що це паралізує роботу всіх столичних бібліотек, нікого не обходять.

Людмила Ковальчук, директор бібліотеки імені Лесі Українки:

 - Зупиняється робота по опрацюванні всіх нових книжок для 89 бібліотек Києва. Тобто вони не отримають нових книжок до того часу, поки вони не будуть опрацьовані.

Зараз бібліотекарі чекають на результати розслідування прокуратури, яка скаже, чи були порушення під час приватизації. І чи можуть вони далі займати це приміщення. Якщо прокуратура не допоможе, нічого окрім акцій протесту не лишиться...

Останні штрихи перед початком акції. За кілька хвилин ці самі хлопці виходять уже в масках. Починається офіційна частина дійства. Відкриття пам'ятника дерибану землі. Саме цей будівельний майданчик, на думку організаторів акції, - найкраще місце для монумента.

 - Тут на стільки наглядно просто продемонстровані злочинні інтереси і злочинна спайка влади і злочинного кримінального капіталу, що воно привернула увагу всіх киян.

Обов'язкова умова всіх цих акцій - жодної політичної агітації. Однак із наближенням виборів представники політичних сил демонструють феноменальну винахідливість, аби потрапити в об'єктиви телекамер завдяки громадській ініціативі. Ось і цього разу, попри всі потуги активістів, сюди таки прийшов представник влади.

 - Огромное спасибо организаторам!

Відмовити йому у слові не могли. Втім, зраджувати принципи аполітичності також не збирались.

Артем Чапай, активіст громадської ініціативи:

 - Якшо це відбувається під егідою будь-якого політика, це вже сприймається, як те, що робиться за гроші. Так фактично і є. Тому ми і відмовились від політичних гасел - ми займаємось конкретно на мету.

Щоб відхреститись від політиків, згодився старий плакат.

Цього тижня будівельний майданчик почали розбирати. Коли тутешні мешканці місяцями домагалися справедливості, тут не з'явився жоден прапор. Але за місяць до перевиборів столичного мера у боротьбу проти незаконної забудови несподівано включилися і чинна київська влада, і її опоненти. Найбільше активісти громадської ініціативи "Збережемо старий Київ" бояться, що за місяць після виборів будмайданчики в історичній частині міста з'являться знову.

Роман Вінтонів, кореспондент:

 - Як тільки ви бачите пікет з красивим логотипами на прапорах, з гарно надрукованими гаслами, з партійною символікою, знайте - це піар і тільки. А страйкарям заплатили. Цим людям з білими прапорами також заплатили. Ми. По 20 гривень за годину. Щоб вони покричали те, що нам треба: "Слава піару!" (кричать "СЛАВА ПІАРУ!!!")

Андрій, назвімо його так, - керівник цієї групи протестувальників. Він попросив не показувати його обличчя. Протестувати - це бізнес, розповідає Андрій, і досить прибутковий. На місяць він може заробити до 10-ти тисяч гривень. На день іноді надходить по 3-4 замовлення на вуличні акції.

Розв'язувати свою проблему за допомогою плакатів і гасел Максим та його сусіди навіть не збирались. Вони вирішили діяти. Ось що Максим бачить зі свого вікна на 2-му поверсі - дах. Коли будівництво тільки розпочиналося, вони з сусідами спробували дізнатись, що ж тут споруджують. Поки ходили по всіх інстанціях і виявили, що жодного дозволу на будівництво немає, забудовники вже і дах встигли поставити.

Побачивши, що, крім них, це незаконне будівництво більше нікому не заважає, мешканці будинку вирішили розібрати його самостійно. Ледь не побилися з власником будівництва.

Пікетами сьогодні нікого не здивуєш і нічого не досягнеш. Люди змушені вигадувати нові способи протесту, щоб органи влади почали виконувати свої обов'язки. Тому друга акція мешканців цього будинку буде жорсткішої за першу.

Максим Ковальов, постраждалий від незаконного будівництва:

 - Мы еще раз выйдем, пригласим профессионалов - бригаду, чтоб разбирать, вызовем милицию, чтоб он нам не мешал, а потом виставим ему счет.