Золота лихоманка у Малі тримає країну у злиднях [ Редагувати ]
Вони живуть на золоті, а залишаються найбіднішою нацією в світі.
Золота лихоманка на Малі триває і в наші дні.
Самі старателі прикрас із золота не носять, та й живуть дуже скромно.
Про золотошукачів із Західної Африки далі у матеріалі кореспондента Світлани Чернецької.
Із самісінького ранку в пустелі кипить робота. Сюди приходять цілими сім’ями.
"Бувають дні, коли не встигаєш навіть поїсти. Особисто я працюю так важко, що не можу розігнути спину. Робота дуже важка", - розповідає золотошукач Ава Кейта.
Удар за ударом кайлом викопують глибокі шахти. Із глибини нагрібають землю в мішки.
Якщо пощастить, у ній знайдуть золото. Для цього треба ґрунт ретельно промити.
За один грам дорогоцінного металу можна виручити до 30 євро. От тільки фортунить далеко не щодня.
"Поки що я дуже мало золота знайшов. У нас немає нормального приладдя, щоб працювати. Та ще й спека заважає", - розповідає золотошукач Брахіма Конате.
Щасливчики можуть знайти до 10 грамів золота за місяць. Тут же його і продати. За 300 євро у Малі можна декілька місяців жити безбідно.
Країна - третя за видобутком золота в Африці. Проте досі залишається однією з найбідніших у світі.
"Як бачите, тут розкопки усюди. Але немає жодного комплексного підходу до цієї галузі. Кожен робить, що хоче", - розповідає золотошукач Джонкоу Кулібай.
Видобувати самостійно золото у Малі офіційно дозволено. Країну роздирає війна з ісламськими екстремістами.
Тож розвивати промисловість - ніколи. Громадяни залишені сам на сам зі своїми проблемами.
От і рятується кожен, як може. Тобто усі однаково тут на просторах пустелі.
З надією знайти кілограмовий злиток і не працювати до кінця життя.
Світлана Чернецька, Новини, ТК "Інтер".