Львів продовжує приймати біженців: кореспондентка "Інтера" зустріла черговий потяг із зони бойових дій [ Редагувати ]
Львів продовжує приймати біженців, які змушені втікати з рідних домівок через агресію рашистів. Люди їдуть під обстрілами, проводять в дорозі по кілька діб, до відносно спокійного Львова доїжджають втомлені і виснажені. Щоб полегшити біженцям життя, на залізничному вокзалі їм допомагають волонтери. Черговий потяг із зони бойових дій зустрічала Вікторія Балицька.
Цей поїзд має маршрут, але не має назви. Він складається із причіпних вагонів з різних міст кількох областей України. Прибуває потяг на львівський вокзал із запізненням у 4 години. Це через дві повітряні тривоги. На пероні на людей вже чекають волонтери із візками - для тих,кому складно пересуватися. Хлопці та дівчата готові підтримати гостей і психологічно.
Олександр Федоров, волонтер:
Ну бо вони пережили дуже багато всього, і тому для них любий різкий звук це їм треба пояснювати що все добре. Вони в безпечній зоні і все добре.
Із вагонів повільно виходять виснажені люди. Багато хто - з дітьми. Ось у цього малюка в дорозі піднялася температура - проте, волонтери знають що робити.
У кожного пасажира свою життєва драма. Але у всіх один ворог, який відібрав домівку - росія.
Тетяна, мешканка Лиману:
Дуже боляче. Ми не можемо зрозуміти чому, за що, як ми, чим загнівили перед Богом. Чому все так трапилося.
Тетяна з Лиману, що на Донеччині. Евакуювалася із матір'ю під обстрілами.
Тетяна, мешканка Лиману:
Броньований автобус дали нам, військові супроводжували, тобто в цьому плані було все дуже чітко. Дороги побиті, мости побиті ну вивезли якось.
А Леся ледве вирвалася із окупованої Василівки, що на Запоріжжі. Каже, нелюди довго не випускали автомобілі з людьми.
Леся, мешканка Василівки (Запорізька обл.):
Ну не випускають, не пропускають машини їхати і всьо. Машиною їхали, своєю машиною виїхали, а тепер, з дітьми виїхали сюди, а чоловік волонтерить в Запоріжжі.
Андрій від пережитого та втоми ледве говорить.
Андрій, мешканець Святогірська:
Ми сначала на евакуационном автобусе ехали, потом на поезде вот етом, ну больше суток, больше суток мы ехали. Потому что у нас разбомбили дом. И вот приехали к дочке.
Волонтери людей нагодували та відвезли до місця тимчасового проживання.