Біля Авдіївки бойовики ведуть хаотичний вогонь з автоматичної зброї [ Редагувати ]
Сьогодні 6 разів бойовики обстрілювали українські позиції. Одного бійця поранено. Найманці атакували поблизу селищ Луганське, Широкине та в районі Красногорівки. Більше про ситуацію на передовій розповість Ігор Левенок.
Передові позиції наших армійців у районі Авдіївки. Бійці розповідають - майже цілодобово тут щось гахкає і торохтить. Вдень не вщухає стрілянина з автоматичної зброї. Кулеметні черги з боку супротивника постійні. Хлопці кажуть - вогонь хаотичний. Ворог прострілює місцевість, здебільшого навмання.
"Там пьяний вышел, очередь пустил фиг знает куда и ушел".
Ну ось, будь-ласка, ми чуємо, як лунають кулеметні черги та поодинокі постріли, це бойовики прострілюють територію в умовах поганої видимості. Наші армійці на це вже й не реагують, займаються своїми господарськими питаннями, втім, небезпека таких обстрілів полягає в тому, що дурна куля може прилетіти будь-якої миті.
"Вони навіть не бачать, а тільки уявляють напрямок куди стріляють, але не бачать позицій. Полетіло там десь полетіло, аби вбило, а кого вбило ці нелюди не задають собі питання. Тут же мирні люди? Так, обстріли міст, селищ, лікарень, шкіл", - говорить позивний "Дим", військовослужбовець Збройних сил України.
Утім, таке становище на передовій армійці називають відносно спокійним. Триває окопна війна.
Поза укріпленнями солдати пиляють дрова, готують їжу. Кажуть: ніч буде набагато цікавішою, адже зазвичай противник застосовує більші калібри.
"Начинается с обстрелов, сначала мелкий калибр, потом идет покрупнее вогами закидуют, РПГ кидают в нас. В ответку, когда разрешают, а так в основном спостерігаємо", - говорить Володимир, військовослужбовець Збройних сил України.
А ще нерідко найманці роблять вилазки, тож спостерігати за передовою слід дуже пильно.
"В течение вот этих двух дней били две попытки пробраться ДРГ, но ми вовремя заметили их и отогнали", - говорить Валентин, військовослужбовець Збройних сил України.
Валентин на фронті понад чотири роки. За плечима досвід запеклих боїв у районі Донецького аеропорту, на Луганщині та під Маріуполем. А в цивільному житті він був письменником.
"Писал сказки для детей, романы ну и все в таком роде".
Тепер Валентин планує написати книгу про все, що побачив на фронті. А завершити твір хоче в Донецьку. Адже певен - там уже зачекалися на Україну.
"Есть радиолюбители на той стороне, которые спокойно общаются по радиостанциям, ми случайно ловим их волны и они полностью поддерживают, говорят ми не против Украины, пускай Украина процветает, нам не нужна эта война", - говорить Валентин, військовослужбовець Збройних сил України.