Село на Закарпатті перетворюється на привида [ Редагувати ]

Гірська природа і хати-примари. На Закарпатті зникає ціле село. Молодь масово їде. Там немає магазинів, туди не ходять автобуси. Як живуть ті, хто залишився - бачила Мар'яна Мартин.

Гори, густий ліс і ґрунтова дорога. Веде вона у село Гусний. Кілька кілометрів бездоріжжям і натрапляємо на перші хати. У деяких будинках - відкриті двері, та зустрічати подорожніх тут нікому.

"Жила тут сусідка тут сусід, Василь Щобак. Такий гостіпріїмний був сусід, от і недавно я учула, шо він у цій хаті так на порозі, як мені сказали тут і помер", - говорить Наталія Перебзяк, жителька Ужгорода.

Наталя нині живе в Ужгороді. А все дитинство провела тут. Колись у селі було багато людей, а зараз жителів можна порахувати на пальцях. Нема тут вже і батьківської хати, - знесли.

"Тут хата була наша, а тут вже пивниця і стайня була. Тут моє дитинство пройшло".

Хати у селі напівзруйновані. Розкидані на кілометри одна від одної. Немає тут ні газу, ні води. Не знайти ні магазину, ні пошти. Є клуб, однак і він на замку. А колишній медпункт занедбаний, наче після війни.

Десь далеко на горі бачимо хату. З неї іде дим. На ґанку зустрічає Мухтар.

А на порозі й господиня. Коли виходила у село, Руслана не пам'ятає. Адже людей там майже не залишилося. А до найближчого населеного пункту 5 кілометрів.

"В нас магазина тут нема, на ужок ходимо. А скільки це часу треба йти? Йти пішком треба десь годину. Село раніше ліпше було. Було більше молоді. А то ся всі вже позабирали геть відтить", - говорить Руслана Шоляк, жителька Гусного.

Автобуси у село не їздять не рентабельно. Раз на місяць пішки приходить поштарка, аби віддати людям пенсію. А підприємець, який розвозить хліб, об'їжджає Гусний горами. Заїхати сюди не може - бездоріжжя.

До піших прогулянок за хлібом жителі, кажуть, звикли.

"Вже привик трохи, сумно, а шо зробити", - говорить Микола Шушко, житель Гусного.

В сільській раді, яка розташована у селі Тихий, розповідають зареєстровані у Гусному майже 80 людей. Та це тільки де-юре. Адже більшість жителів виїхали. Голова переконаний: відродити село можна завдяки туризму, та для цього передусім потрібна дорога.

"Перше і основне питання. Це треба відремонтувати під'їзд до самого села. Якщо буде дорога, то появляться туристи. І будуть бажаючих купляти хати", - говорить Тарас Ваник, Тихівський сільський голова.

Річний бюджет громади на три села майже 200 тисяч гривень. Іноді у сільраді приїжджі цікавляться цінами на землю, однак за ці роки продати вдалось тільки одну ділянку.