На Миколаївщині ветерани об'єдналися у фермерський кооператив [ Редагувати ]
Не чекати допомоги від держави, а зробити самотужки. В маленькому селі на Миколаївщині учасники бойових дій на сході об'єдналися в кооператив і зайнялися сільським господарством. Після повернення до мирного життя вони залишилися без роботи та надій на майбутнє. Натомість своя справа не лише допомогла з соціальною адаптацією, але й створила нові робочі місця на селі. ет
Тут картопля, тут огірок, попід край цибуля.
А до того зібрали редиску. Це перший врожай - після майже два років спроб та сподівань.
Не використовували жодних добрив. Лише вода, земля і наша натхненна праця.
Степан - доброволець. Після повернення зі сходу, як і багато інших бійців, впав у відчай. В маленькому селі ні роботи, ні перспектив. Чоловік знайшов однодумців. 18 учасників бойових дій та їхніх дружин тепер - учасники агрокооперативу.
Степан Ковальчик, співзасновник кооперативу:
З'явилася ідея створити власний бізнес, зайняти себе, зайняти інших, щоб кожен розумів, що це його. Не моє. Він у мене не працює. Це наше спільне.
Подали свій проект на іноземний грант - і виграли. Наразі мають чотири сучасні теплиці, техніку та лінію з виготовлення паливних брикетів. Ветерани Ато під керівництвом досвідчених наставників активно вивчали ази бізнесу, маркетинг, агрономію. До роботи бійці долучили і своїх дружин та матерів. Кажуть, їхня віра важлива, коли опускаються руки.
Антоніна Ковальчик, дружина добровольця:
Це вже була хороша зима, зі снігом. Ми без води, без світла гадали, з чого почати, щоб якийсь був старт. Чи воно виросте, чи переживе мороз. Було страшно, але слава богу все вийшло.
Повернення з фронту - фактично початок нового життя, пояснюють психологи. Коли є взаємопідтримка, ветеранам набагато легше пройти соціальну адаптацію.
Ганна Демірполат, психолог:
Человек проходя новый путь, нуждается в поддержке, как ребенок нуждается в родителях, когда он развивается. И зона развития требует, чтоб перейти в зону успешности, мне нужна поддержка. И, если эта поддержка оказывается близкими или людьми профессионалами, это и есть та часть поддержки, которая необходима для пути, чтоб она была пройдена эффективно.
Учасники кооперативу зізнаються, їхня мета аж ніяк не великі прибутки. Своїм прикладом хочуть допомогти іншим.
Володимир Федоренко, волонтер, співзасновник кооперативу:
Хочеться, щоб побачили нас, що ми такі є, не тільки ми, але велика кількість людей, які хочуть заніматися. Дуже хочемо, щоб село ожило.
В планах в учасників кооперативу - розширення виробництва, а також створення всеукраїнської організації ветеранів-бізнесменів.