Війна на Донбасі: бійці занурювались у водохрещенську ополонку [ Редагувати ]

Поки західні дипломати, ЗМІ та українські громадяни гадають - чи почне Росія наступ, для наших захисників на передовій це питання має лише одну відповідь - РФ атакувала нас ще вісім років тому...  Про настрій бійців, для яких війна - не теоретична можливість, а практична щоденна реальність, і про ситуацію на фронті - розкаже Руслан Смєщук.

Ось так - тільки на броні - зараз можна дістатися до деяких передових позицій. На Донбасі - знову заморозки з хуртовинами, деякі польові дороги - інакше не подолати.

Це лінія оборони поблизу тимчасово окупованого Первомайська на Луганщині. За годину до нашого приїзду тут був провокаційний обстріл - розповідають військові. Навіть довелося давати вогняну відповідь.

Ілля, військовослужбовець Збройних сил України:

Противник почав стріляти по нас з двох позицій. Тобто по нашим сусідам і по нас. Получається обстріляли прицільно бруствер. Ми дали відповідь. І вони заспокоїлись.

На позиціях нас зустрічає Ілля. Молодий і вмотивований вояк.

Ілля, військовослужбовець Збройних сил України:

Для мене ця війна особиста - в мене багато родичів зі східної України. Мати - з Горлівки. Багато моїх друзів загинули тут. Ті що старші за мене. Тому це - особисте.

Нині ситуація на фронті - ніби смугаста зебра. Смуга тиші змінює смугу загострення. І знову тиша.

Віталій, військовослужбовець Збройних сил України:

Нема нема, а потім знову обстріляють був обстріл, сусідів обстрілювали. Міномети, РПГ, ВОГи. Все по накатаной.

Ще одна небезпека - снайпери. Перший цього року застрелений ворогом український боєць - загинув саме від рук тихих професійних убивць. Тим паче - ось такий характер бойових дій їм сприяє.

Дмитро, військовослужбовець Збройних сил України:

Недавно у наших сусідів був двохсотий від снайпера. Вони сидять і вичікують. Противник робить поодинокі виманюючі постріли, щоб бійці вилізли й спостерігали. І в той момент може спрацювати снайпер.

Ну а лише за декілька кілометрів від лінії зіткнення вояки підтримали традицію. І попри тріскучий мороз разом із місцевими жителями - занурилися в "йордань" - водохрещенську ополонку на місцевому ставку.

Четвертий рік уже купаюся - і ні разу ще не захворів.