Ціна утримання фронту: в яких умовах перебувають бійці Сил оборони України? [ Редагувати ]

Кожен тримає свій фронт. Протягом останніх тижнів ця фраза набула цілком конкретного сенсу. У мирних містах і селах кожен українець тримає тил своєю витримкою, попри відключення світла і тепла. Адже всі розуміють, що нашим армійцям на передовій ще важче.

Тож в яких умовах воюють наші оборонці - розкаже Ірина Баглай.

Распаковочка, вот так мы ребята служим. И этот человек в таком состоянии 5 суток - вы не представляете что это и как это. Даже пакеты не помогают.

Донбаська багнюка, як глина, за лічені хвилини на холоді вона застигає, наче цемент - і перетворює берці на непідйомні кайданки на ногах. І в них під обстрілами, швидко пересуваючись, по цьому болоту - із повними води чоботами наші армійці відбивають атаки ворога.

По коліно в багні і Збройні сили України, не зважаючи на це, ефективно виконують поставлені завдання.

Фронтова реальність нині це:

Юрій Федоренко, командир 4 роти 128 батальйону 112 Окремої Бригади територіальної оборони Києва:

І окоп, і бліндаж - залито все водою десь по щиколотки, неможливо зробити оперативну систему дренажів, які б забезпечили сухість в окопах. Також для підготовки трапіків з дерева так, щоб можна було по них ходити. На тих позиціях, які знаходяться під постійним вогнем, і облаштувати їх ще не вдалось.

Золоте правило виживання на фронті всі ці вісім років війни - чим глибше зариєшся в землю, тим більше шансів вижити. Його наші бійці намагаються дотримуватися попри все. Однак нині

Володимир Назаренко, лейтенант "Легіону Свободи":

Лінія оборони дуже динамічна, дуже швидкоплинна війна. Закріплення тих чи інших позицій буває день, буває три, буває тиждень, буває максимум декілька місяців і потім змінюється.

Подивіться на ці фото - це позиції на Бахмутському напрямку. У випалену пустелю російська артилерія перетворила лісисту місцину. І зокрема, й через це, дощова вода та багнюка - рікою заливає окопи та бліндажі.

Володимир Назаренко, лейтенант "Легіону Свободи":

Протягом тижня, місяців, у бійців це в контексті того, що випав сніг і морози - це потопи в окопах, в бліндажах і бійці не можуть навіть просушитися. Ті самі берці, штани теплі, бушлати - вони мокнуть, їх треба міняти, прати. Вони швидко брудняться, оцей склад цих речей потрібний завжди, теплої форми, теплих спальників, вони швидко зношуються, рвуться особливо під час риття позицій, відбиття атак, які бувають по декілька разів на одну і ту саму точку.

Але вони не нарікають, а роблять свою справу.

Черпаємо воду, але справляємось з усім.

І готуються до бою. І в це важко повірити, але навіть за таких умов, українські вояки створюють мінімальний затишок, аби хоч трохи перепочити. Не втратити почуття гумору та цінити кожну хвилину життя - бо на нулі - вони безцінні:

Мама Валери, дякуємо за сина, всегда мечтал праздновать День рождения на природе, в кругу друзей.

Така погода б'є і по логістиці, коли доїхати до передової може далеко не кожен автомобіль, а це і підвіз боєприпасів, й евакуація поранених. Та й тут наші бійці знаходять плюси.

Дорогу поля розмиває вщент і відповідно логістика ускладнюється, але і ворогові ускладнюється.

Холод, бруд, відсутність відпочинку місяцями - ці нелюдські умови військові називають "тимчасовими незручностями". А головною радістю - опинитися там, де є зв'язок.

Юрій Федоренко, командир 4 роти 128 батальйону 112 окремої бригади територіальної оборони Києва:

Коли телефонуєш рідним, близьким, запитуєш як справи, а вони кажуть немає світла, води, але немає окупанта - це саме головне, ви тримайтеся там, а ми тут точно вистоїмо і зробимо все, щоб вам там було нормально - це мотивує настільки, що ви собі не уявляєте.

І все до чого закликають нас, у тилу - це приготуватися, запасатися теплими речами, водою, свічками й продуктами. Аби вистояти та перемогти ворога, і холод, і темряву - разом. Бо міцний тил - то найпотужніша зброя ЗСУ.

Я вас люблю.