Історія однієї нікопольської зими: як виживало та боролось за тепло місто під постійними обстрілами [ Редагувати ]
Україна робить черговий крок до газової незалежності. "Нафтогаз" планує відмовитися від імпортного газу. За словами очільника НАК Олексія Чернишова, на цей рік у компанії амбітні плани, а саме: збільшити видобуток власного палива. Усе, аби зменшити залежність України від імпортного газу. Взагалі, можна констатувати, що цей опалювальний сезон українці пройшли. Попри ракетні атаки росіян, ми не замерзли.
Про боротьбу за власне тепло на прикладі одного невеликого міста, яке постійно тероризують росіяни, розповість Богдан Вербицький.
Весна. Ми перезимували. Попри ракетні обстріли інфраструктури та блекаути за графіками та понаднормові.
Двадцята година вечора. Йду додому. Весь масив - а це багатоповерхівки, здебільшого 20 поверхів і вище зараз - ось в такій темряві.
Але світло завжди її перемагає. І в битві за цивілізацію ми перемогли росію. Бо не замерзли! Попри погрози.
- А зима будет холодной.
- А с января Газпром фактически обнулит прокачку через ржавую украинскую ГТС.
- А у нас в квартире газ. А у вас?
У нас теж є. І без вашого. Нам було складно, але ми впоралися.
Максим Мірошніков, майстер аварійно-диспетчерської групи:
Викликали сварочний екіпаж. Він виконав зварювальні роботи.
Ми розкажемо історію однієї зими. На прикладі міста, яке постійно під обстрілами. Ми покажемо, як українці борються за тепло.
Скло тут в більшості вже на асфальті. А на рамах, замість нього - ось такі плити ДСП. Нікополь. Місто, по якому росіяни б'ють з усього. РСЗВ, артилерія, ракети. Житлові квартали під постійними обстрілами.
Це так страшно. Коли це прилітає... Воно, по-перше, неожиданно. Бистро.
Жодного уцілілого кварталу. Більше тисячі пошкоджених багатоквартирних будинків. Понад дві тисячі - приватних. Гатять росіяни й, вже звично, по критичній інфраструктурі.
У випадку артобстрілу, чи повітряної тривоги всі спускаються в укриття.
А одразу після прильотів - виїжджають на виклики. Зруйновані газопроводи - вже стали хронічною хворобою міста. І рутинною роботою для працівників Дніпропетровськгазу.
Максим Мірошніков, майстер аварійно-диспетчерської групи:
Ми виїхали на адресу, де був пошкоджений газопровід. Там було 7 отворів. Потрібно було швидко виконати роботи. Бо падіння тиску може залишити споживачів без газу. А там було більше сотні споживачів. Тому ми швидко виїхали та почали накладати бандаж металевий.
Працюють інженери у бронежилетах. Бо часто, вже під час ремонту, "прилітає" ще раз. А страшно - ось так працювати?
Максим Мірошніков, майстер аварійно-диспетчерської групи:
Ми вже більше пів року так живемо, тому наше завдання приїхати, виконати свою роботу та й закінчити все це.
А як стає відомо про пошкодження? Уся інформація на цих датчиках в газорегулювальних пунктах.
Ми бачимо тиск газу в системі. Загазованість. Він іде до центральної диспетчерської служби. Там вони дивляться за показниками даного ГРП. Проходить десь 2-3 секунди. І вже на центральній диспетчерській базі ми бачимо, що в нас опускається тиск.
Центральна диспетчерська, до речі, теж змінила місце роботи. Через постійні обстріли усе моніторять в напівпідвальному приміщенні. Усі сигнали приходять на цей комп'ютер. А далі - справа Максима - усунути ушкодження. Якнайшвидше. До речі, а скільки часу треба, аби повністю замінити газорегулювальний пункт?
Костянтин Сметанніков, головний інженер Нікопольського відділення АТ «Дніпропетровськгаз»:
На деокупованих територіях було пошкоджено наші шафові регулятори. Ми відправляли запит і в короткі строки, до 7 днів, були надані наші шафи-регулятори, нашого виробника RGC-Production, які були вмонтовані. І був запущений газ нашому населенню.
Виробляють ці шафи в Україні. Темпи виробництва прискорили. Усе аби замінювати пошкоджені пункти якомога швидше.
Налагоджено не індивідуальне, а серійне виробництво ШГРП. В результаті, терміни постачання ШГРП скоротився з трьох місяців до 7 днів.
Ми розповіли історію невеликого міста, яке попри обстріли, продовжує жити. Ми пройшли найскладнішу зиму в історії завдяки людям. Людям, які на фронті. Людям, які рятують. Людям, які несуть світло та тепло в оселі. І жодні ракети цих людей не зупинять.