Смерть збереже чуже життя: яка процедура посмертного донорства [ Редагувати ]

Смерть, що може зберегти життя. Що потрібно знати людям, які хочуть заповісти свої органи іншим після своєї смерті? Яка процедура? Розповість мій колега - Роман Ковальчук.

Лікар відділення трансплантації Антон Кувайцев оглядає пацієнта. Два тижні тому Юрію пересадили нирку.

У жителя Рівненщини виявили полікістоз обох нирок. Тому і потрібна була трансплантація.

Юрій Левицький, пацієнт з пересадженою ниркою:

Видалили праву нирку, вона була велика, важила 7,4 кг. Прижилося ніби нормально, з першого дня почала працювати, зараз почуваю себе нормально. 

Юрію пощастило, кажуть лікарі, свою нирку йому віддала дружина.

Вікторія Левицька, донор:

В країні уже, слава Богу, з'явилася така справа як трансплантація. Людям дається якийсь шанс, щоб пожити для себе, для дітей, для внуків, для батьків.

Проте більшість хворих змушені чекати на донорський орган. Часом навіть по кілька років. З 2019 в Україні дозволили пересадку від посмертних донорів. Половина трансплантацій у Волинській обласній лікарні - саме такі.

Тетяна Миналега, трансплант-координатор:

Найбільша кількість людей, які потребують трансплантації це: нирки, печінка, підшлункова, легені, серце - це все в нас в країні робиться.

Щоб пересадити орган від посмертного донора, потрібна згода його родичів, або сама людина мала погодитися на це при житті.

 

Тетяна Миналега, трансплант-координатор:

Посмертним донором можна стати лише після діагностики смерті мозку, тобто смерть вдома - не рахується. Це потрібно бути в клініці, де лікарі встановлюють діагноз смерті мозку. Це може бути після інсульту, тобто, крововиливу в мозок або після масивної травми голови, після ДТП, коли мозок вже мертвий, але органи ще працюють.

Лікар-хірург Ерік Свіржевський прийшов у центр трансплантації, щоб написати прижиттєву згоду на посмертне донорство.

Ерік Свіржевський, підписант прижиттєвої згоди на донорство:

І після смерті зможу послужити своїм пацієнтам - це є, як на мене, позитивно. Адже коли вже діагностували смерть мозку, то, по суті, моє тіло мені ні для чого, адже я помер.

Більше десятка згод лише за кілька тижнів люди написали після посту луцької журналістки Іванни Рудишин. Вона і сама готова стати донором.

 

Іванна Рудишин, підписантка прижиттєвої згоди на донорство:

Прижиттєва згода на посмертне донорство не означає автоматично, що я помру і стану доноркою. Для цього потрібно дуже багато нюансів, щоб зорі відповідно зійшлися. Моя прижиттєва згода, раптом би зі мною щось сталося, могла б зняти великий тягар з плечей моїх родичів. Важко людям приймати рішення складне за своїх рідних.

Лише у Волинській обласній клінічній лікарні на донорські органи очікують 60 людей. Загалом в Україні таких - близько 5000.

Тетяна Миналега, трансплант-координатор:

Їхні органи не працюють, і вони кожного дня прокидаються і не знають, чи доживуть до вечора. І в них надія лише на трупну трансплантацію, особливо, якщо немає родичів, які погоджуються чи підходять. Один трупний донор може врятувати від двох до восьми життів і більше. 

В Україні написати прижиттєву згоду на посмертне донорство мають право лише повнолітні дієздатні громадяни. Відмовитися можуть будь-коли, як і наново підписати документ.