У вересні проходить Генеральна Асамблея ООН: головні заяви [ Редагувати ]

Багато років ці дні у Нью-Йорку, коли у вересні проходить Генеральна Асамблея ООН, були "парадом політичних заяв". Гучних, красивих, але геть не конкретних. Адже серед учасників (ось, наприклад, зараз) - півтори сотні глав держав і урядів, шість віце-президентів, до сотні міністрів з різних країн…

І кожен очікувано просуває власні пріоритети. Але після початку війни на українському фронті у багатьох з них (і байдуже, - з Європи вони чи, скажімо, з Африки) зʼявилися схожі проблеми. Зростання цін, проблеми із продовольством… Це лише невелика частина того, із чим стикається світ через те, що бойові дії тривають ось вже півтора роки. 

І президент говорив саме про це із трибуни Генеральної Асамблеї: москва свідомо перетворює продовольство на зброю.

Це очевидна спроба росії використати дефіцит продовольства на світовому ринку як зброю в обмін на визнання деяких, якщо не всіх, захоплених територій. Росія підвищує ціни на продукти - це теж зброя. І вплив відчувається від Атлантичного узбережжя Африки до Південно-Східної Азії. Ось масштаб загрози.

Такою же зброєю Зеленський називає використання росією енергоресурсів та вивезення українських дітей, коли,за його словами, сотні тисяч викрадених маленьких українців вчать ненавидіти свою країну.

Володимир Зеленський, президент України:

Цих дітей у росії вчать ненавидіти Україну, розривають усі зв'язки з їхніми родинами… Це однозначно геноцид. І коли ненависть використовується як зброя проти якоїсь нації, вона ніколи не зупиняється напівдорозі.

Все це для Зеленського - аргументи ще раз просити світових лідерів прийняти його Формулу миру. Її презентація - один з пріоритетів на цей візит. Бо мир для Україні і його умови (і це теж постійно звучало в ООН від вітчизняної делегації) не можуть обговорюватися певними "великими державами" кулуарно, за зачиненими дверима. Це має бути відкритий, прозорий процес. Саме тому для Києва так важливо заявити про свої умови для миру - на світових майданчиках, - і почати обговорення. Таке, як було у Саудівській Джидді.

І стратегія тут проста: чим гучніше це звучатиме; чим більше закордонних партнерів погодяться навіть із кількома пунктами, - тим менше шансів, що згодом Україні щось навʼязуватимуть. Бо щойно хтось заведе розмову про неприйнятні поступки "заради припинення війни" - завжди можна буде сказати: є формула, вона давно відома, ви самі погоджували частину пунктів. А загроза така є.

Володимир Зеленський, президент України:

Мені відомо про спроби організувати певні тіньові угоди за лаштунками. Дияволу вірити не можна - запитайте у Пригожина, чи можна робити ставку на обіцянки путіна. Будь ласка, почуйте мене! Нехай все вирішується спільно і відкрито.

В ООНівських кулуарах навіть обговорювалася ідея, а чи не поєднати Генасамблею (оскільки вже всі все одно приїдуть) із українським самітом миру, де перші особи могли б визначитися щодо умов для миру і його формули. Але після зустрічі у Джидді стало зрозуміло: вересень - це ще зарано, потрібні зустрічі на рівні політичних радників, потрібні переговори із союзниками: більш довгі, більш детальні. Тому у Нью-Йорку зараз і зробили - що могли. А далі - Вашингтон чи, наприклад, Оттава, де цю дискусію можна продовжити.