Річниця одного з найбільших обмінів: як складаються долі колишніх полонених і чи загоюються рани [ Редагувати ]
Головним козирем найбільшого обміну полоненими став кум путіна Віктор Медведчук.
росія не лише порушує міжнародне право, а й щодня, всіма своїми діями, доводить: вона - держава-терористка. Загарбники досі не допускають Червоний Хрест до всіх полонених. А відтак питання у якому ті стані, де їх утримують - часто залишаються без відповідей.
Але для України наші люди - найголовніше! Київ намагається повернути додому всіх українців, тож не полишає спроб провести обмін за формулою "всіх на всіх". За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, від початку повномасштабного вторгнення додому вдалося повернути майже 2, 5 тисячі наших захисників.
Сьогодні - річниця одного з найбільших обмінів. Торік, 21 вересня, в Україну повернулися 215 наших воїнів. Переважно - оборонців "Азовсталі". Як складаються їхні долі і чи загоюються рани? З колишніми бранцями росії рік потому зустрілася Ніна Коломієць.
Мар'яна Мамонова, звільнена з полону:
Я зрозуміла, що ця маленька дитина потребує мами, свого часу вона давала тобі сили, скажемо так триматися на плаву, давала ту мрію, надію на те, що ти повернешся додому і це тепер твій обов'язок робити для дитини все по-максимуму.
Вона стала мамою за 4 дні після повернення з полону.
Ось кадри того дня, коли військова медикиня Мар'яна Мамонова та ще 214 наших захисників ступили на рідну землю після чотирьох місяців полону.
Мар'яна Мамонова, військова медикиня:
Ви собі не можете уявити наскільки я рада, що я повернулася.
Для Мар'яни повернення додому - було подвійною радістю. Жінка вирвалася з ворожих застінків на останньому місяці вагітності!
Мар'яна Мамонова, звільнена з полону:
Я цього дня чекала 6 місяців практично, але я дуже хвилювалася, щоб в самольоті не родить, бо сроки тютелька в тютельку, але надпис цей "Україна вітає вас"…. Аааа. зараз буду плакати.
Їй і досі важко сповна відчути радість материнства. Нерідко вночі Мар'яна прокинається від жахів. Згадує допити, холодні стіни в'язниці, погрози відібрати дитину...
Мар'яна Мамонова, звільнена з полону:
Мене полон ще не відпустив. Мені говорили, що мене відправлять в одну із виправних колоній саме росії де я народжу, моя дитина буде знаходитися в одному із дитячих будинків росії і які ніколи мені не віддадуть, бо я кадрова військова. Можу серед вулиці сісти і плакати, в мене є загострене відчуття несправедливості, яке також дається в знаки. І мій чоловік говорить, що я змінилася і мені потрібна допомога.
Тортури, психологічний тиск, постійне відчуття голоду. У полоні вони майже не спали - згадують наші захисники, що рівно рік тому повернулися додому. Росіяни робили все, щоб зламати дух полонених.
Сергій Хохлов, офіцер поліції Донеччини, звільнений з полону:
Харчування було дійсно скудним. Його було дуже мало, воно було дуже обмеженим. Якщо в цифрах, на 21 кілограм. Каша на сніданок, рідка каша на обід, та ж каша на вечерю. Ну і по шматочку хліба.
Із Сергієм Хохловим, оборонцем "Азовсталі", ми познайомилися торік у жовтні - чоловік саме проходив реабілітацію після полону. І нам першим - наважився розказати про жахи пережитого.
Сергій Хохлов, офіцер поліції Донеччини, звільнений з полону:
Охоронці ДНР - це зовсім інші люди. Дуже жорстокі, озлоблені люді. Утримання, в тому числі фізичне насилля, було прийнятно з їхнього боку. Було враження, що їм це приносить задоволення. Припустимо, їм здалося, що ми повільно забігаємо до їдальні. Використовуються гумові палиці.
Сергій служить у поліції на рідній Донеччині, хоча понад 10 років тому - вийшов на пенсію за вислугою років.
Сергій Хохлов, офіцер поліції Донеччини, звільнений з полону:
До функцій поліцейських додалося ще й багато функцій, пов'язаних з виловом колаборантів, фіксації порушень, усіх тих злочинів, що скоюються завдяки наших сусідів. Я знаходжуся на території Донецької області, часто тут відбуваються обстріли. Цим всім займаються в тому числі і поліцейські підрозділи.
Усе те, що він бачить зараз на прифронтових територіях, - для нього квіточки, порівняно з тим що пережив у колонії в Оленівці. Його барак був усього за кількасот метрів від місця одного з найстрашніших терактів, що влаштували росіяни.
Сергій Хохлов, офіцер поліції Донеччини, звільнений з полону:
В мене така родинна радість - що, Скажемо так, 55 років я відсвіткував в Оленівці - умовно відсвяткував. Але дякую нашим хлопцям, які зробили мені свято - зекономили хліба, виміняли чай і зробили мені такий еклерчик, як ми називали, і зараз вони мені дзвонили, питали - Михалич, пам'ятаєш свій еклерчик? Це звичайний кусочок хліба, присипаний трішки цукром - ото такий еклер був. То назавжди.
Загалом від початку повномасштабного вторгнення пройшло вже з півсотні обмінів - повідомляють у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими. Додому вдалося повернути майже дві з половиною тисячі наших захисників. Утім, обмін річної давнини - досі лишається наймасштабнішою.
Андрій Юсов, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
Це спецоперація, до якої довго, серйозно готувались, проходила на території низки держав - це і Туреччина, і Саудівська Аравія, Польща, Україна і кордон з державою-агресором. Багато чого не можу досі розповісти, тому що інструменти і підходи, які використовувалися тоді, використовуються і зараз. І будуть корисні ще найближчим часом.
Головним козирем найбільшого обміну полоненими став кум путіна Віктор Медведчук. Саме на нього і ще півсотні російських військових - тоді обміняли наших захисників.
Андрій Юсов, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
Держава готова йти на креативні, нестандартні кроки, щоб повертати і рятувати своїх захисників, громадян. І так буде й надалі. Ми бачили після Медведчука інші кроки, пов'язані з іншими зрадниками, колаборантами, зокрема в рясах, і не тільки. Деякі кроки лишалися за кадром. Але повірте, що насправді життя людини має значення, на відміну від держави-агресора. Зараз ми так само чекаємо на добрі новини.
Усі деталі того, що пережили у російкому полоні, наші герої обіцяють розповісти тільки після перемоги. Зараз - навіть через рік після звільнення - багато про що мовчать, адже у рашистських тюрмах досі залишаються їхні побратими. Будь-яке зайве слово тут, на волі, може дорого коштувати їм там, у лігві ворога.
