Місто, яке захистило собою Київ: історія Чернігова та його мешканців [ Редагувати ]

Місто, яке захистило собою Київ. Торік росіяни взяли його в оточення та декілька днів бомбили. Чернігів. Він показав незламність українського духу і зламав усі плани росіян щодо окупації Сіверщини. Як боровся тоді і як відновлюється тепер Чернігів? Історії міста-героя України та його мешканців - у репортажі Ігоря Левенка.

Чернігів. Одне з найбільш красивих і квітучих міст України. Сяючі бані стародавніх церков, смарагдові парки та сквери, пейзажі зачарованої Десни...

Чернігів. Місто-герой, яке не скорилося ворогу... 

З 24 лютого Чернігову довелося мужньо захищатися від страшних ворожих ударів. Тридцять вісім днів героїчної оборони. Блокада. Та північний форпост, вистояв і не дав ворогові захопити українську столицю.

Михайло Жирохов, воєний історик:

Основний прорахунок їх в тому, що вони вважали, що це проросійський край. Вони вважали, що вони так пройдуть тут як на Луганщині або Донеччині в 14-му році...

Воєнний історик Михайло Жирохов під час російськх атак перебував у Чернігові. Сюди переїхав у 2014-му, після окупації росіянами його рідного Донецька. Каже основний прорахунок окупантів полягає в тому, що вони погано знають історію. Протягом багатьох віків чернігівці ніколи не складали зброї перед загарбниками. Билися до останнього.

Михайло Жирохов, воєнний історик:

Це були облоги і московитів, і литовців, і поляків і татар, ну тобто це було дуже велика кількість різних, але Чернігів завжди, коли був фортецею, ця фортеця вона фактично не була взята так, щоб приступом, то цього не було... 

Восени тисячу девʼятсот сорок першого стародавнє місто над Десною стало на шляху гітлерівців, які рвалися з окупованої Білорусі до української столиці, аби оточити Київ. Танкові армади Гудеріана, ціла піхотна армія та сумнозвісна ескадрилья "Кондор". Величезні сили були кинуті на взяття міста. Варварськими "килимовими бомбардуваннями" ворожа авіація майже знищила Чернігів. Утім, невеличкий обласний центр не здавався. Героїчна оборона тривала майже місяць. Гітлер лютував, його план блискавичного захоплення Києва не здійснився. 

24-го лютого дві тисячі двадцять другого історія повторилася. Окупанти з росії та білорусі підійшли до Чернігова. Армади танків, та артилерії щонайменше три піхотні дивізії. І знову загарбникам як кістка в горлі, став незламний Чернігів. Місто фактично потрапило в облогу. Щоденні моторошні обстріли і знову бомбардування ворожої авіації. 

Чернігівці знову взялися за зброю. Серед оборонців важливу роль відіграли прикордонники. Сили Чернігівського прикордонного загону обороняли підступи до міста з боку білорусі.

Максим, прикордонник:

Велике соотношение, якщо взяти так, то один може до шістьох. Їх намного більше було чим нас. Но у нас один стоїть десяти. Прикордонники більше половини всі місцеві і віддати свою землю, віддати кому землю? Розположення міста дуже цікаве. Всюду біля нас є річки і болота...

Фактор гідрографії оборонці Чернігова використали вміло. На ворожі колони влаштовували засідки. Заганяли окупантів у непрохідну місцевість і там добивали. 

Тяжкими і трагічними для Чернігова стали бомбардування ворожою авіацією. Ці моторошні кадри вразили увесь світ. 3-го березня 2022-го внаслідок авіаудару по житловому кварталу загинуло 47 мирних жителів.

Та разом із тим наші воїни показали як можна і треба бити ворога в небі. 5-го березня чернігівські прикордонники збили російський літак Су-34. Пілота Олександра Красноярцева взяли у полон.

Моя оселя знаходиться не далеко від кардіоцентру, який цей падлюка розстріляв, я взагалі не розумію навіщо, будинок жилий.

Костянтин, прикордонник:

З чого його збили? З зенітної установки ЗУ-22...

Однокімнатна квартира пенсіонерки Тетяни Висоцької на другому поверсі цієї самої "панельки", яку розбомбив Красноярцев. В одну мить жінка залишилася без сина і житла. Життя, звісно, не повернути, а нову оселю Тетяні Леонідівни обіцяють в іншому будинку. 

Тетяна Висоцька, власниця квартири в розбомбленому будинку: 

Ну українська влада каже, що будуть сертифікати, от я подала заяву.. Пообіцяли, а коли буде і скільки буде ніхто не каже...

Поруч із будинком пані Тетяни - відома на увесь світ чернігівська багатоповерхівка. Відео авіаудару та руйнування цього будинку транслювали найвідоміші канали та інформагенції планети.

Ігор Левенок, кореспондент:

Питання стояло - чи взагалі можна відновити цю висотку, як бачимо можна. Та от скільки сил було покладено і які фактори цьому сприяли? 

Голова цього ОСББ пані Олена каже: всесвітній розголос неабияк допоміг у відбудові.

Олена Юрикова, голова ОСББ:

Того що до нашого будинку приїжджало журналістів з половини світу і цей будинок разом із сусіднім були на перших шпальтах світових ЗМІ як друкованих, так і інтернет, і репортажі йшли, тому що після влучання ракети у київський будинок у нас було перше і наймасовіше вбивство цивільного населення і пошкодження житлового кварталу.

Після вигнання рашистів, була купа будівельних експертиз. Зібрано безліч бюрократичних документів та дозволів. Мешканці оббили чимало порогів.

Боротьба, знаєте, на російські мові це звучить як борьба с мельницами во, і коли кажеш, що ти хочеш чогось досягти. В нас навіть була така ідея, що якщо нам нічого місто взагалі ніяк, то будемо відкривати рахунки і можливо фонд...

Зештою, кошти на відбудову у міському бюджеті знайшлися. Робота виконана. Мешканці і раді й ні. Хотіли краще, аби було як до війни. 

Олена Юрикова, голова ОСББ:

Я можу сказати від імені власників, тому що я спілкуюся з ними і всі задають багато питань : "Олено, а що це вже все? Це так має бути? Чому це так і чому якщо відновлення було до стану від забудовника, то чому немає елементарних розеток і вивода хоча би під одну лампочку?"...

В Чернігові від ворожих обстрілів постраждало дві з половиною тисячі людських осель. Чотириста тридцять чотири людини загинуло. І ця сумна статистика збільшилася 19 серпня. Тоді московити вдарили крилатою ракетою по обласному театру. Загинуло семеро чернігівців 168 зазнали поранень. Попри завдані руйнування історичним спорудам, містяни усе відновлюють. 

Дмитро живе у приватному секторі. Свою хату відбудовує з нуля. У березні двадцять другого окупанти з артилерії розстріляли його будинок. 

Чоловік тільки устиг евакуювати родину. Оселю зруйнували дощенту. Дмитро каже - спочатку був розпач. А потім зібрався з силами і засукав рукава, хоч сам не будівельник.

Дмитро Новоградський, власник зруйнованого будинку:

Ні, я електрик. А будівництво це - ютуб і знайомі, які звязані з будівництвом. Вних питався і робив по трохи. Що робити от, так армопояс як його звʼязати. Так і пишу "як вʼяжеться армопояс". Одне, друге, третє, четверте відео і потім кумекаю що куди...

Влада допомогла трохи з будматеріалами, а добрі люди Дмитрові підставили плече. Волонтери допомагають руками. І збирають пожертви на відновлення його оселі.

Андрій Галюга, голова ГО "Об'єднання добровольців "Бо можемо": 

Кінцева мета, а ми її майже вже досягли. Кінцева мета була в тому, щоб родина оцих чудових людей - у них зʼявився поштовх і зʼявилося бажання і щоб вони знали куди вони йдуть. А тут ми їх штовхнули трошки. Ми не так багато й допомагаємо більшість робить сам Діма і, по-моєму, не погано в нього то й виходить. Саме головне, що вони повірили в себе. 

Тепер Дмитро не сумнівається - його будинок і рідний Чернігів буде іще кращим. Війна принесла багато лиха, але водночас це випробування укріпило віру у власні сли і любов до землі батьків.