На фронт він пішов з перших днів повномасштабного вторгнення: історія прикордонника [ Редагувати ]

На фронт він пішов з перших днів повномасштабного вторгнення. Спершу охороняв Північний кордон з білоруссю, служив на Чернігівщині. А потім - був Бахмут і найзапекліші бої. На Донеччині прикордонник Ілля Іванов отримав поранення. Нині хлопець проходить реабілітацію. З воїном спілкувалась Вікторія Балицька.

Кінолог-прикордонник Ілля Іванов вже одужав після важкого поранення і тренує свою собаку. Айза виконує всі команди. На цьому відео - перша зустріч собаки із кінологом після його повернення з війни. 

Ілля Іванов, кінолог Державної прикордонної служби України:

Почула мій голос і все, до мене підбігла, чуть на плечі не запригувала, не відходила від мене хвилин 5 пригала на мені.

Поки Ілля служив на передовій, Айзу доглядала його дівчина Оксана. Собака від туги відмовлялася їсти. 

Ілля Іванов, кінолог Державної прикордонної служби України:

Я коли поїхав, вона дуже похудала, схудла, бо таке не раз було, що ми вже розлучались, собака перестає їсти. Коли мене немає. 

До зведеного прикордонного загону, який служить у зоні бойових дій, Ілля подався добровільно у перші дні повномасштабної війни. Спершу охороняв на півночі українсько-білоруський кордон, служив на Чернігівщині. Найзапекліші бої, каже, пережив у Бахмуті. Саме там і дістав поранення. 

Ілля Іванов, кінолог Державної прикордонної служби України:

Впав застогнав, відчув спочатку, що щось пече в руці. Витягнув турнікет, закричав, говорю - хтось наложіть турнікет. Хлопці бистренько зорієнтувались. І теж біля мене були поранені хлопці, все в диму.

Ілля з побратимами тоді перебував у будівлі - ворог почав по ній гатити з гранатомета. 

Ілля Іванов, кінолог Державної прикордонної служби України:

І другий приход - я вже бачу як снаряд врізається в стінку, ці іскри, падаю на коліна і бачу, відчуваю, що з обличчя вже тече кров. Ну все думаю, тут все, вот он і пришол тот кінець. 

Але побратими допомогли евакуюватися. Це була не перша ситуація на межі життя і смерті. Ілля пригадує, як його підрозділ потрапив в оточення. 

Ілля Іванов, кінолог Державної прикордонної служби України:

Прикриваєш тих, хто відходить, і вже все бачиш ворога зліва, справа і думаєш: ну все. І таких дві ситуації було. Ворога ніхто ніколи не боїться. Його не страшно, це мерзота, якої взагалі не страшно. Просто не хотілось, щоб знущались і до цього багато хто зі мною були хлопці між собою спілкувались, що ніхто не здається в полон. Або до останнього б'ємося, або себе просто підриваємо. 

У кожного бійця була граната на випадок невідворотної загрози полону. 

Ілля Іванов, кінолог Державної прикордонної служби України:

Тримав вже в руці гранату, звичайно чеку не видьоргував, але про це були думки. Я сам себе запитував - чи зможеш ти це зробити. Ну до останнього патрона я б точно відстрелювався. 

Але в останню мить або приходила підмога, або вдавалося самим вирватися з оточення. Ілля каже, морально підтримували три речі.

Ілля Іванов, кінолог Державної прикордонної служби України:

Віра в Бога дуже допомагала, віра в побратимів, що вони поруч, надійні хлопці. І віра, шо побачу свою кохану жінку. В тебе стріляють, ти залягаєш отак от обличчям прям вкапуєшся, чуть не зубами. І було отак в думках: поверни мене живим до неї, я хочу її обійняти, я хочу її ще побачити, Боже, витягнеш мене звідси живим, я збудую надійну міцну крепку сім'ю, та народжу гарних діточок.

Кохана Оксана живе на Волині. Про ці стосунки Ілля воліє не говорити. А от про побратимів та гумор - залюбки. 

Ілля Іванов, кінолог Державної прикордонної служби України:

Всєгда все старались на юморі. Даже під час бою на юморі з таким задором, коли входиш в кураж.

Ілля впевнений: Україна переможе завдяки хоробрості та стійкості людей.