Як допомогти собі та близьким опанувати стрес: відверта розмова з психологом [ Редагувати ]
Ракетні нальоти, постійні тривоги, руйнування та зрештою евакуація. Реалії війни, які пережили вже тисячі українців. І все це велике психологічне навантаження.
Кризові психологи нині - люди, які поруч з медиками надають першу допомогу постраждалим внаслідок ворожих атак. Виводять з шокового стану, повертають до реальності, вчать простих прийомів самодопомоги.
Але як вони справляються з власними травмами? Відверта розмова з головою психологічної служби ДСНС Одещини про те, як вплинули на містян ракетні атаки по центру Одеси та як допомогти собі й близьким опанувати стрес. Сюжет Марії Тарасової далі.
14 червня ворог атакував Одесу чотирма "Калібрами". Одна з ракет влучила в складський комплекс торговельної мережі. Там чергова зміна готувала товари до відкриття магазинів. Троє працівників загинули на місці, семеро були поранені. Майя Грінько каже: то був один з найтяжчих днів за рік. Психологи не відходили від рідних загиблих.
Майя Грінько, психолог ГУ ДСНС в Одеській області:
Всі плакали. Колеги плакали, батьки, друзі, знайомі приходили, колеги дуже плакали. Ось ці історії. Такі глибокі історії любові, сімейні історії кохання, які раз і перервалися просто тому, що прилетіла ось ця ракета. Це було дуже-дуже боляче.
Дозволити собі зануритись з головою в атмосферу горя жінки, які працюють у психологічній службі рятувальників Одещини, не могли.
Майя Грінько, психолог ГУ ДСНС в Одеській області:
Коли ти там знаходишся, це тебе далі доганяє. А коли ти там знаходишся, ти просто працюєш. Психологи, екстремальні психологи можуть допомогти людині тільки в одному випадку, коли їх психоемоційний стан - стабільний.
Другий рік Великої війни для Одещини став непростим. Численні удари по зерновій інфраструктурі, складах, торгових та офісних центрах. Як керівник психологічної служби ДСНС Майя Грінько виїздила на більшість прильотів. Її ахіллесовою п'ятою стало руйнування історичного центру Одеси.
Мене це вибило особисто. Для мене це було дуже несподівано, я - теж людина.
Майя переїхала до Одеси з Луганська у 2009. Спершу орендувала квартиру в самому центрі, на Преображенській. У кварталі, де будинки в одну ніч, перетворилися на руїни.
Майя Грінько, психолог ГУ ДСНС в Одеській області:
Саме для мене руйнування цих вулиць було як руйнування мого найкращого спогаду про Одесу. Я коли побачила це руйнування, то було як у фільмі жахів.
Психологиня розповідає: опанувала себе і кілька годин допомагала місцевим жителям. Розслабилася лише в машині, дорогою на місце прильоту ще однієї ракети.
Майя Грінько, психолог ГУ ДСНС в Одеській області:
Я відчуваю, що накатує. І говорю: "Мені зараз необхідно поплакати. Ви всі просто посидьте поруч, а мені необхідно поплакати". Свою ось таку реакцію я пропрацювала, коли їхала в машині "Екстренної психологічної допомоги". За деякий час сказала: "Все!"
Але те, як відреагували на страшну атаку одесити, вражає психологиню і сьогодні.
Майя Грінько, психолог ГУ ДСНС в Одеській області:
Ось навіть після вашого питання в мене мурахи. Настільки одесити одразу зібралися, настільки спільно почали збирати скло, якось організувалися дуже швидко. Самі одесити дуже згуртувалися і почали діяти.
Хоч те, що ворог поцілив в серце міста, могло вибити землю з-під ніг.
Майя Грінько, психолог ГУ ДСНС в Одеській області:
Людину тримає те, що я - одесит, це - моє коріння, це - моя історія, і воно тримає багатьох, і по цьому вдарили. То тут можна втратити рівновагу навіть фізично.
Те бомбардування, каже фахівець, спричинило виникнення в одеситів великої кількості небезпечних шокових станів.
Майя Грінько, психолог ГУ ДСНС в Одеській області:
Вони загрозливі тим, що людина пам'ятає, як був вибух, і далі пам'ятає, наприклад, що вона вже на вулиці. І не пам'ятає, як з квартири вийшла на вулицю, тобто це травматична подія, мозок не зміг з нею справитись і просто викинув її.
В такому випадку першу психологічну допомогу треба надати якнайшвидше. Навіть тим, хто вважає, що впорається самостійно.
Майя Грінько, психолог ГУ ДСНС в Одеській області:
Ти приїжджаєш туди. "Психологи, а у вас є щось міцне? Водка?". Я кажу: "У мене є краще. У мене є вода". "Та, вода нам не допомагає". Я кажу: "То ви не вмієте її пити. Попиймо водички, і ви зрозумієте". І ми починаємо пити воду так з людьми, що їм стає краще.
Реакція дітей на стрес - природніша. Їх організм, частіше за все, в перші ж секунди починає працювати над подоланням наслідків.
Майя Грінько, психолог ГУ ДСНС в Одеській області:
Дітей трясе. І це дуже гарно, коли дітей трясе. Так від напруги звільняється тіло. Але дітей це лякає. А коли ти говориш дитині, що це є нормально, то один хлопчик сказав: "Нічого собі, як це працює!"
Такі вправи просто на місці події, посеред розбитого скла працюють і на дорослих. Так само як глибоке дихання, маленькі ковточки води та фізичне навантаження.
Майя Грінько, психолог ГУ ДСНС в Одеській області:
Якщо під час стресу, надзвичайної ситуації - перший видох. Не вдих. Нам спочатку потрібне видохнути, а далі почати дихати. Вдих короткий - видох довгий. Стрес - це завжди тілесна реакція. Стрес - це завжди спазм м'язів. Щоб розслабитися, потрібно напрягтись. Різні групи м'язів ми напружуємо, а далі - розслабляємо.
Більшість може зарадити собі самотужки. Комусь знадобиться допомога фахівців. Кризових психологів на всіх не вистачає, з кожним днем війни потреба в них зростає.
Тому основи першої психологічної допомоги почали опановувати люди, які раніше про психологію і не замислювались. В рамках проєкту "Рівний - рівному" психологи ДСНС підготували собі помічників.
Майя Грінько, психолог ГУ ДСНС в Одеській області:
Це - лідери, це - люди, до яких особовий склад звертається за допомогою. Вони розуміють, як комунікувати з особовим складом. Якщо людина мовчить поруч з тобою, то помовчи теж поруч з нею. Але стеж за її диханням, її рефлексами й хай водичка буде поруч.