На Волині проводять тестування на стресостійкість, аби підібрати метод реабілітації для військових [ Редагувати ]

Не дати стресу стати хронічним. Це завдання максимум нині для кожного українця. Бо як не крути, війна, ракетні загрози та невизначеність руйнують психіку. 

Центрів фізичної реабілітації в нашій країні більшає, а от місць морального розвантаження та спеціалістів, які могли би допомогти стабілізувати психічний стан людини, бракує. 

Важливий і метод реабілітації. Аби все правильно підібрати, на Волині проводять тестування на стресостійкість. Що це за тест? Подробиці в наступному сюжеті. 

Дмитро був поранений на фронті 30 серпня. До того, як потрапив на Волинь, побував у 4 лікарнях.

- Ви не втрачаєте здатності зосереджуватися і ясно мислити: зовсім ні, дуже рідко, іноді, часто, майже завжди? - Часто.

Чоловік проходить короткий тест на стресостійкість. 

Олександра Первова, невропатолог лікарні:

Я маю таку шкалу стресостійкості за Коннором-Девідсоном... Ми спостерігаємо, чи може наш пацієнт долати стрес за допомогою його внутрішніх факторів.

Дмитро лікується у неврологічному відділенні. Розповідає: після контузії йому постійно дзвенить у голові. А ще - мучить безсоння. 

Дмитро, військовослужбовець Збройних сил України:

По 2-3 години вночі сплю. Мені лікують, крапають, колють, пігулочки - процес іде… Операцію вже зробили, вже весь зайвий метал з мене вийняли, я вже не залізна людина. 

Поранений чоловік пробіг майже 5 кілометрів. Дорогою до машини, розповідає, не відчував нічого.

Дмитро, військовослужбовець Збройних сил України:

Це було виконання бойового завдання на сході в районі Авдіївки... Я з пробитою спиною за кермом, товариш без пальця, з контузією, з уламками в спині - нам добряче там прилетіло. 

І ось - підсумки тестування.

Олександра Первова, невропатолог лікарні:

Вийшло 37 балів. У Вас висока стресостійкість, що дуже добре для Вас. 

Опитування тривало хвилин із 15. Проте цей етап важливий для лікування. Медики мають розуміти,чи є у пацієнта проблеми. 

Олександра Первова, невропатолог лікарні:

Виникає важкість у лікуванні. Бо якщо людина сама не прагне до цього, вона переживає, вона стресує, вона не вилікується, йде самонавіювання про те, що це вже кінець, і вже нічого не допоможе. Тобто немає цієї адаптації до стресу, вона сама себе заганяє в глухий кут. 

Цей тест - лише перший крок і не є клінічним висновком про стан пацієнта. Втім, діагностування стресостійкості допоможе усім, хто має психотравми. 

Дмитро, військовослужбовець Збройних сил України:

Люди приїжджають і кажуть: я не можу ходити по місту. Я бачу, як люди живуть, люди дихають на повні груди. Каже: я сплю в бліндажі, а вони п'ють у ресторанах і барах. У них усе добре, в них війни нема. Тому саме цей дисонанс і буде викликати роздратування у військових. Я вже звик, що щодалі від фронту, то люди відводять очі від військових. 

Та потерпають не тільки ті, хто на фронті. Через втрату рідних чи житла людей, які зазнали психотравм, більшатиме. А лікування минатиме легше, якщо фахівці розумітимуть, що треба працювати не лише з фізичним, а і з ментальним здоров'ям..