Рашисти щодня обстрілюють прикордоння Харківщини: як виживають люди [ Редагувати ]

У Легіоні "Свобода росії" заявили, що знову зайшли на територію Бєлгородської області росії й "проводять там зачистку". Про це йдеться у Telergam-каналі російських добровольців. Йде бій, усі деталі після - написали вони.

Нагадаю, Бєлгород знаходиться за вісімдесят кілометрів від Харкова. Звідти росіяни постійно обстрілюють прикордонні населені пункти області. Моя колега Наталія Діденко побувала в селі Одноробівка, яке за кілька кілометрів від російської межі. Як виживають там люди? 

Восьмикласниця Ірина Світлична навчається тут, у робочому кабінеті її мами. Після 27 серпня жінка боїться випускати меншу доньку з поля зору. Того дня Одноробівка, що за кілька кілометрів від російського кордону, вкотре опинилася під потужним обстрілом.

Ніна Світлична, жителька села Одноробівка:

Раптом наше село все накрило, там були мої діти, поряд будинок розбило, а вони якраз картоплю вибирали. Їй ногу поранило. Але, на щастя, все обійшлося, і всі живі. У хату прилетіло два снаряди, в хаті розірвалися. Діти встигли у погребі сховатися.

 

Іринка каже, що спочатку навіть не збагнула, що сталося. Інстинктивно з братом попадали на землю, а вже потім, коли вибухи трохи вщухли, побігли до сусідніх будинків, де були обладнані під укриття підвали.

Ірина Світлична, жителька села Одноробівка:

Воно бахкати почало, ми зразу впали, а воно свистить і свистить, а потім розплющуємо очі, а даху вже немає, вікон немає, ми до погреба побігли, а потім у другий погреб швидко, до людей у ті квартири, де є бомбосховища.

Вже в підвалі Іра зрозуміла, що в неї пошкоджена нога, ставати на неї було боляче потім ще кілька тижнів, хоча дитина і відбулася синцем.

Ніна Світлична, жителька села Одноробівка:

Подивилися, що воно, ймовірно, якось відлетіло, чимось. Не уламкове було точно, бо воно все в будинок ввійшло.

Попри такі випробування виїздити з рідного села родина Світличних поки що не збирається. Хоча, говорить з прикордонних сіл триває евакуація.

Оксана Пуніна, староста Одноробівського старостинського округу:

Продовжують люди виїздити або по евакуації запланованій, або самостійно десь знаходять місце, куди можуть більш безпечно переїхати. У порівнянні з минулим роком у нас 15 населених пунктів було, десь 1700 осіб, а зараз - 600. 

Що обстріли стали більш інтенсивними, одноробівці пов'язують з успіхами ЗСУ на фронті. Люди переконані: рашисти мстять цивільним.

Віктор Котелевський, житель села Одноробівка:

Оце останнім часом активізувалися, деякий час були прильоти сюди раз на три тижні, а це десь три дні підряд було по селу.

Одразу п'ять старостинських округів на Золочівщині нині у зоні постійних обстрілів.

Віктор Коваленко, голова Золочівської селищної військової адміністрації:

Знаєте, є таке слово у лікарів - стабільно важко, мабуть, це слово і є. Тобто вони практично щодня обстрілюють. Ми з вами були у прикордонні, чули мінометні обстріли, приходи, на станцію "Одноробівка" зайшли гелікоптери. Сьогодні двічі обстріляли Уди.

До того ж рашисти почали більше використовувати дрони. Ними цілять по автівках на дорогах або техніці в полях, але найчастіше летючі вбивці руйнують сільські хати та калічать людей.

Віктор Коваленко, голова Золочівської селищної військової адміністрації:

Особливо останнім часом дрони ворог запускає, і чоловіку похилого віку дрон влетів прямо у двір, він там знаходився - дві ноги поранені, лікуємо в обласній лікарні на сьогодні. 

Через скажених сусідів прикордоння Харківщини залишається ще й без світла. І якщо Одноробівку після триденних обстрілів знову заживили, то деякі населені пункти без електроенергії уже півтора року.

Оксана Пуніна, староста Одноробівського старостинського округу:

І коли його відновлять, ми не знаємо, тому що вони дуже наближені до кордону. Наприклад, Сотницький Козачок - це 40-70 метрів від кордону, Гур'їв Козачок - 400-700 метрів. І якщо люди приїдуть і будуть там щось ремонтувати, то вони будуть як на долоні.

Розуміючи, що ворог продовжуватиме обстріли, у Золочівській громаді вже запасають плити-ОСБ, плівку, брезент та цвяхи. Людям, що не збираються виїжджати на зиму з рідних хат на кордоні, привозять буржуйки та дрова.