Україна зупинилась на хвилину, щоб вшанувати загиблих: як це було в містах [ Редагувати ]

Розпочався день із нової традиції - всеукраїнської хвилини мовчання пам'яті усіх загиблих захисників і захисниць. Вона почалася рівно о 9 ранку у всіх містах країни. Всюди - зупинився транспорт і завмерли пішоходи. Так віддали шану полеглим за свободу захисникам. Далі - як це було.

Львів. 9 ранку. Місто завмирає. Загальнонаціональна хвилина мовчання для вшанування пам'яті захисників та захисниць України.

Пом'янули полеглих героїв і біля памятника Шевченка у центрі міста працівники ДСНС та бійці Нацгвардії. З плакатами прийшли й переселенці.

Інна, переселенка з Маріуполя:

Вшанувати пам’ять наших захисників, які ще за нас загинули, і тих людей, які за нас воюють. Ми подякували їм. Ми з міста Маріуполь, тому це для нас дуже важливо, ми це все пройшли, і знаємо, що це таке.

Сьогодні захисники та захисниці - це більше, ніж військові. Це символ незламності та стійкості українського народу.

Богдана, жителька Львова: 

Просто подякувати, хоча здавалося б одне слово нічого не може важити, але насправді воно важить, будьмо сміливими просто подякувати за те, що ми живі, і ми маємо можливість пити ранкову каву.

А так вшановує Героїв Рівне. На кілька хвилин зупиняється все: автомобілі, громадський транспорт, пішоходи. Багато хто з водіїв виходить з автівок.

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.

Рівняни схиляють голови за полеглими воїнами.

Євген, житель Рівного:

Тільки пам'ять і тільки шана зможе зробити з нашої держави дійсно націю, яка усвідомила своє становлення, тому що ці випробування вони не мають пройти даремно.

На головній площі міста інсталяція "Ціна Незалежності" - портрети загиблих бійців рівненської громади.

Галина, жителька Рівного:

Я пішла накупила квітів і розношу тим, хто далеко, до кого прийти не можуть, а ті, у кого є квіти - значить є рідні й близькі поряд.

У пані Ольги за нашу свободу життя віддав син.

Ольга, жителька Рівного:

Сам пішов добровільно. Сказав, що я повинен захищати свою сім'ю - дочку, жінку, всіх. Це правильно, щоб вшановували, все ж таки вони загинули за нас, щоб ми жили у вільній Україні.

Завмерло в шані й Запоріжжя. Дехто із містян не міг стримати сліз. До пам'ятної акції долучились підприємства - заводськими гудками.

Анастасія, жителька Запоріжжя:

Треба хоч якось підтримувати, пам'ятати про наших героїв, які віддали своє життя і все, що в них було, щоб ми були вільні.

Навіть ті, хто був вдома у хвилину вшанування теж пом'янули захисників.

Анастасія, жителька Запоріжжя:

Я чула, я була вдома, але з хлопцем мовчали, тому що загинув друг, тато мій на війні.

Анжеліка, жителька Запоріжжя:

Я ще була дома, брала свічечку, запалювала.

Запоріжці дякують воїнам, які захищають Україну на передовій.

Вікторія, жителька Запоріжжя:

Побажаємо їм якнайшвидшої перемоги, миру, добра, щоб було в них здоров'я. Дуже дякую їм.

Анжеліка, жителька Запоріжжя:

Хотілося б сказати, щоб вони всі були живі, хай їх Бог береже.

Людмила, жителька Запоріжжя:

Перемоги. І слава Україні. Героям слава.

Зупинилася й Одеса. Завмерли громадський транспорт і автівки, деякі водії вийшли з машин віддати шану захисникам та захисницям, які загинули у російсько-українській війні.

Олена Янішевська-Сабітняк, жителька Одеси:

Сльози навертаються щоранку, я підтримую хвилину мовчання. І завжди у цей момент ми замовкаємо, вимикаємо музику і співчуваємо всім загиблим дітям, батькам та синам.

А в парку Перемоги сьогодні відкрили пам'ятник на честь полеглих військових моряків. На стелі - як символ єдності у боротьбі з ворогом - емблеми всіх родів сил ВМС - морська піхота, авіація, берегові ракетні війська.

Олена Хромченко, жителька Одеси:

З емоціями такими, що дякую, що ми тут є, що можу гуляти з донькою саме в Одесі, у вільній країні, але дуже важко. І це нагадування про те, що ми маємо бути вдячними кожному.

Перекривають рух на перехресті проспектів Поля та Лесі Українки. Дніпро - завмирає.

Артем - житель Дніпра:

Ілля Харченко - у 93 бригаді служив. І Слєпцов Денис - батальон 1 (Луганськ). Світла пам'ять їм. 

Дніпряни тихо промовляли імена своїх знайомих, які віддали життя за свободу України. А тим хто нині на полі бою - дякують.

Володимир - житель Дніпра:

Захисту їм, щоб вони нас захищали. Всього найкращого, щоб живими залишалися. Сил, натхнення, здоров'я, і найголовніше миру. 

На Алеї памяті дніпряни й переселенці схилили голови перед світлинами героїв.