У Кропивницькому волонтери допомагають пенсіонерам-переселенцям [ Редагувати ]

Переселенці поважного віку! У Кропивницькому волонтери допомагають самотнім людям, які через повномасштабне вторгнення росії, були вимушені залишити свої домівки. Їм за вісімдесят та навіть дев'яносто. І про них немає кому подбати. Переселенці нині живуть у соціальних гуртожитках Кропивницького і ними опікуються волонтери. Про їх життя - у нашому сюжеті.

Пані Валентині за два місяці виповниться 91 рік. Вона зі Слов'янська. Через російську агресію залишила там двокімнатну квартиру, улюблений сад і всі свої речі. Тепер, на схилі літ - її прихистком став соціальний гуртожиток Кропивницького. 

Валентина Рядюшкіна, переселенка зі Слов'янська:

Я нічого не брала, все дома залишила. Повернутись, звичайно, ми вже втомилися, не знаємо шо там удома, як, чого, але в той же час я дуже боялася, коли там громити почали і удари і я прокидалась і не спала, мені важко було.

Усе життя пані Валентина пропрацювала вчителькою фізики й математики. Її чоловік помер, а донька - за кордоном. Тут, у Кропивницькому, волонтери допомогли пані Валентині зробити операцію з видалення катаракти. Тепер вона допомагає робити уроки школярам з гуртожитку.

Валентина Рядюшкіна, переселенка зі Слов'янська:

У мене там були з п'ятого класу онлайн, а онлайн це дистанційно і їм доводилося допомагати, хоч і тиск у мене ввечері, потім мені змінили ліки, а то ввечері 170, все одно я йду і працюю з ними, діткам допомагала із задоволенням.

Допомагають волонтери переселенцям одягом та харчами. А ще пригощають підопічних бабусь - чаєм, солодощами та жартами. 

Володимир Лєбєдєв, волонтер:

Насправді тяжко на це дивитися тому, що ти молодий ти якби ще прорвешся, виживеш, а от для них це як випробування дуже.

Волонтери також планують допомогти з операцією, аби покращити зір, ще одній підопічній - переселенці із Сєвєродонецька - пані Валентині, їй 84. Жінка усе життя пропрацювала інженером. Її чоловік та донька - померли.

Валентина Застела, переселенка з Сєвєродонецька:

У мене нікого рідних немає в Україні, я не збиралася їхати з Сєвєродонецька, їхати було нікуди, нікого ніде немає, куди я їхатиму, але потім коли почали стріляти дуже близько, чотири снаряди поряд з будинком вибухнули, два снаряди потрапили в будинок і вже було неможливо.

У Сєвєродонецьку у жінки була трикімнатна квартира, а нині - місце у соц-гуртожитку.

Валентина Застела, переселенка з Сєвєродонецька:

Мрія - я хочу, щоб поскоріше закінчилась війна, потому шо все настільки неочікувано, настільки неочікувано і оказатись у такому віці без квартири, без нічого, ми вибігли з однією сумочкою, но я туда не поеду пока там нет Украины.