Він пліч-о-пліч з військовими воює на лінії фронту: історія поліцейського [ Редагувати ]

Вони першими заходять до деокупованих сіл. Перевіряють оселі, проводять зачистки і разом зі Збройними силами йдуть в наступ на ворога - поліцейські. Нині вони пліч-о-пліч з військовими воюють на лінії фронту.

Наша наступна історія про Тараса Шуляка - юриста з Макіївки, який змінив професію. Корективи в його життя війна внесла ще в 2014. Відтоді чоловік воював у поліцейських підрозділах "Шторм" та "Цунамі". Про те, що найбільше вражає у деокупованих селах, і що лишає в серці поліцейського рану - у сюжеті Марії Тарасової.

Давидів Брід на Херсонщині. Зведений загін одеських поліцейських "Цунамі", встановлює у деокупованому селі державний прапор. 

До таких салютів за місяці роботи у визволених селищах на півдні та сході країни Тарас Шуляк вже звик. Чоловік народився у Макіївці і до чотирнадцятого року працював юристом на шахті. Але в його дім прийшла війна і Тарас став поліцейським.

Тарас Шуляк, заступник керівника відділу ГУ НПУ в Одеській області:

Я був змушений залишити домівку зі своєю сім'єю разом. Батько, мати, дружина. Дитина в мене вже тут з'явилася, в Одесі - одеситка. В травні місяці я приїхав до Одеси і з середини травня вже був зарахований до лав поліції.

Цивільний чоловік, який мав лише аматорські навички поводження зі зброєю, пішов у батальйон поліції "Шторм". Довелося швидко опановувати нову справу. Адже вже за кілька місяців Тарас знову побачив терикони та опинився на справжній війни.

Тарас Шуляк, заступник керівника відділу ГУ НПУ в Одеській області:

Перша моя ротація була це - Сєвєродонецьк. Це були блокпости. Але, з урахуванням інтенсивності обстрілів.Стояв батальйон наш, потім - Збройні сили. І вони обмінювались привітами. Ми, так виходило, що в середині всього цього кардебалету все над нами, в нас, біля нас.

Те, що побачив під час участі в АТО, змінило Тараса, змусило розірвати зв'язки з багатьма рідними та друзями, що лишилися в Макіївці.

Тарас Шуляк, заступник керівника відділу ГУ НПУ в Одеській області:

Я ще до 16-го кінця року прям мріяв, мав надію повернутись додому. В мене зараз немає бажання. Я б повернувся, якщо чесно, тільки для того, щоб потрапити на кладовище до бабусі та дідуся.

На початку 22-го року Тарас Шуляк працював в Одесі. Вночі 24 лютого поліцейських підняли по тривозі.

Тарас Шуляк, заступник керівника відділу ГУ НПУ в Одеській області:

Я думаю, в лютому 22-го ніхто не думав, що таке буде. Всі сприймали це як чергову загрозу якогось хворого діда. І все. На жаль, вона здійснилася і о п'ятій ранку всі відчули цій гнів.

Тарас вступив до зведеного поліцейського загону "Цунамі". Під постійним вогнем, правоохоронці зачищали деокуповані населені пункти. 

Тарас Шуляк, заступник керівника відділу ГУ НПУ в Одеській області:

Авіація, в основному авіація, міномети. Майже 24 на 7. На жаль, до цього звикаєш. Коли перший тиждень, другий, гупотить, грюкає, щось сиплеться, кровать трясеться. Потім так до того звикаєш.

Миколаївська, Харківська, Запорізька області. Часто разом із підрозділами ЗСУ поліцейські заходили на визволені території першими. І захоплювали військові трофеї.

Коли розповідає про села, що довго стояли під окупантом, правоохоронець найперше каже про людей.

Тарас Шуляк, заступник керівника відділу ГУ НПУ в Одеській області:

Складно описати цю ситуацію, коли люди знаходились 5-6-7 місяців в окупації. Ми заїжджали: не було світла, не було газу. Не було банального зв'язку. Люди не могли зв'язатись зі своїми рідними. В магазинах майже не було нічого. А якщо було, то були космічні ціни.

Їдем кормить наших маленьких пістолетиків. Козаків. Справжніх українців.

Діти - це найболючіше. Їм поліцейські віддавали левову частину свого забезпечення.

Тарас Шуляк, заступник керівника відділу ГУ НПУ в Одеській області:

Звичайно, коли бачиш дітей, які в ту машину залазять. Коли вони прям в машину залазять, зривають з тебе ті шеврони, просять якусь воду, цукерки. Роздавали їм сухпаї. Вони вже розуміли навіть тоді: в сухпає є комплекси, обіди: "Не, я не хочу сніданок, дайте обід". Вони знали де смачніше.

Це відео Тарас відправив дружині. І вже наступного дня вона з сусідами збирала гроші та купувала гостинці для малих. Те, що нині переживають діти, Тарас вважає трагедією. Під час останнього нічного обстрілу Одеси, спостерігав за своєю шестирічною дочкою.

Тарас Шуляк, заступник керівника відділу ГУ НПУ в Одеській області:

Гатило всю Одесу, вся Одеса не спала, тремтіла, переживала. І в тому числі, це була і моя дитина, яка не знала, куди себе діти, вона притулялась до мене, вона боялась. "Папа, залишся зі мною, папа не йди" напевне, це - саме таке, що залишає рвану рану в середині. 

Аби не лякати рідних, про те, що відбувалося під час небезпечних операцій, Тарас не розповідав. Замість цього, знімав смішні відео про кота, який прибився до підрозділу. 

Але якось на прогулянці з донькою зрозумів, як рано вона подорослішала.

Тарас Шуляк, заступник керівника відділу ГУ НПУ в Одеській області:

Вона знає, що війна, вона знає, хто ворог. Але я ніколи не вдавався в подробиці. Але вона сама мене зупинила і каже: "Що ти там робиш, ти з котом граєшся, чи русню мочиш?" Я засміявся. А вона казала це з таким виразом обличчя: "Ти зачекай, не смійся. Ти правду кажи."

І повністю захистити дітей від цієї правди, розуміє правоохоронець, неможливо.