Сили оборони України працюють злагоджено: як охороняють кордон з білоруссю [ Редагувати ]

Усі сили оборони працюють злагоджено, наближаючи перемогу. Далі - розкажемо про працю прикордонної служби. Троє воїнів 9-го прикордонного загону імені Січових Стрільців билися з ворогом на Луганщині. Тепер несуть варту на кордоні з білоруссю. Сніжані Сидорук вдалось поспілкуватися з героями. Їхні фронтові історії - далі.

Це моя бойова каска, в якій я получив поранення кульове.

Прошиту наскрізь ворожими кулями військову каску Ігор Миколайович хранить як реліквію. 

Ігор, прикордонник:

Як був наступ на нас, повернув голову я і дві кулі попали мені. Поранення є в голові. Там зашивали, але так критичного нічого немає. Пролежав в госпіталі в Харкові і повернувся назад в стрій.

Під ворожий обстріл прикордонник потрапив цього літа на Луганщині.

Ігор, прикордонник:

Ми тримали Райгородка, Ковалівка. Напрямок Сватове. Орки ну буквально за нами були десь метрів 15-20 повзли вони по соняшнику і потім вже вставали і вже стріляли. Ну ми відсіч дали. Відбили їх.

Пан Ігор у прикордонній службі від початку війни. Коли у 14-му росія вторглася на український Донбас, менеджер з Костополя став на захист України. Нині охороняє кордон з білоруссю. Два сини Ігоря Миколайовича теж прикордонники.

Ігор, прикордонник:

Кожен, як казать, куточок нашого краю тримаєм, бороним, охороняєм. Ось так залетіло і пішло чуть чуть повище - по косточці, а тут в тіло, в плече, надробило кісточку і вийшло в бік в плече.

З "подарунком" від окупантів з ротації повернувся і Микита. У нозі прикордонника - досі уламок від ворожого снаряда.

Микита, прикордонник:

Танк по нас відпрацював, ну я його побачив в приціл, він був кілометр чотириста як зараз пам'ятаю. Військовослужбовець спереду ішов. Йому в дві ноги залетіло, а мені в плече, в броню. 

Микиті лише 22. Він із Житомира. Коли почалася велика війна, хлопець навчався на фахівця радіоелектронної боротьби. Був мобілізований у прикордонну службу. А влітку цьогоріч тримав оборону на Луганщині, де й дістав поранення. Від операції, каже, відмовився, щоб швидше повернутися до побратимів.

Микита, прикордонник:

У нозі осколок остався в косточці. Щоб виймати - там шість місяців реабілітації. Ставиться апарат Єлізарова, ну косточка ламається, достається все. Ну воно не заважає, нічого не болить. Дай слава Богу.

Зараз Микита служить на Рівненщині. Його позиції попід білоруським кордоном. У складі мобільної вогневої групи прикриває небо над Поліссям.

Микита, прикордонник:

Знищення повітряних цілей ворога, тобто БПЛА можливих літаків, які на нашу територію залітають. Переносні ракетно-зенітні комплекси, зброя, автомати якщо це там повітряна ціль, яка низько летить.

За швидкість мобільної групи відповідає Олександр. Він - водій маневреного пікапа. Поліськими непроїзними шляхами доставить побратимів будь-куди.

Це заболочені, це лісисті місця, це місця можуть бути до річкових під'їздів піщані під'їзди. Поліська структура місцевості вона дуже і торф'яна, і болотиста, і глиниста. Вся ділянка знаходиться под мінуванням.

А це вже Олександр їде шляхами на сході країни. На бойовому КРАЗі долає суцільне болото, щоб доставити на нульові позиції озброєння та побратимів. На цій же машині вивозив і поранених. Найчастіше - з-під обстрілів.

Олександр, прикордонник:

Коли загрузив особовий склад, погрузились в машину, начали рух - злетів дрон і начав коригування по нашій місцевості. Чітко було чути, коли вже танк вийшов на позицію. Добре, що не в саму машину, а под саму машину попали. Просто чудом нам вдалось всім вижити і виїхати.

Олександра тричі контузило, але він добув до кінця ротації без ушпиталення. Каже, не міг підвести побратимів.

Олександр, прикордонник:

Мені завжди говорили, коли ми вирушали, шо "Саш, ти нас довезеш. Ти нас, Саш, забереш". І це мене так сказать підбодрювало. Що є стимул любими шляхами, любими методами довезти людей і забрать їх вцілілими.

Олександр - з прикордонного села під білоруссю. Служив 15 років прикордонником, потім звільнився, а коли почалася велика війна знову повернувся на службу. Він, як і його побратими - Ігор та Микита, точно знають за що воюють.

- Треба знищить, вибить і не допустить.

- Найбільша мрія - дійти до кордонів.

- Ми будем стояти до останнього подиху.