Доброволець-бізнесмен з Німеччини пліч-о-пліч з одеськими рятувальниками гасить пожежі [ Редагувати ]

Доброволець-бізнесмен з Німеччини Себастьян Рейч пліч-о-пліч з одеськими рятувальниками гасить пожежі. Чоловік минулого року приїхав до України і пішов працювати в пожежно-рятувальну частину. Періодично волонтер повертається на батьківщину, аби придбати для українських колег захисну амуніцію та обладнання. Про мотиви вчинку Рейча дізналися одеські кореспонденти.

Вогонь на схилах одеської Чорноморки пліч-о-пліч з місцевими рятувальниками приборкує Себастьян Рейч. Тридцятидворічний власник лісопильні у Німеччині був пожежником-добровольцем. З першого дня великої війни в Україні уважно слідкував за новинами. 

Себастьян Рейч, рятувальник:

Я бачив по телевізору те, що відбувається в Україні. Я зрозумів, це просто - дати грошей і все. Проте, просто дати кошти - недостатньо. Я можу працювати, в мене є для цього сили. І я приїхав в Україну допомагати своїми руками. Робити те, що можу.

Таке рішення сина батьки Себастьяна сприйняли з побоюваннями.

Себастьян Рейч, рятувальник:

Це було небезпечно їхати сюди. І вони мене не розуміли. І вони хвилюються за мене. Проте я розмовляю з ними щодня.

Себастьяна тимчасово взяли до Сьомої Одеської пожежно-рятувальної частини. Він чергує разом з українськими колегами, виїжджає на пожежі протягом двох тижнів. Потім вирушає до Німеччини, адже залишити бізнес зовсім без нагляду не може. Але згодом повертається до Одеси. З травня минулого року це вже четверте українське відрядження. І щоразу Себастьян повертається до колег не з порожніми руками.

Себастьян Рейч, рятувальник:

Коли я приїхав, я побачив, що їхні захисні каски - старі, дуже старі. Вони були пошкоджені тут і ось тут. Я побачив, яке обладнання необхідне, повернувся додому, щоб купити кращий захист. Я щоразу питаю в шефа, що вам потрібно для людей. І ми шукаємо, як придбати потрібне. Не все ми можемо, але, що можемо -купуємо.

В амуніцію для українських колег спочатку вкладав власні кошти. Потім долучив друзів та інших бізнесменів. 

Володимир Крижановський, керівник 7-ї Державної пожежно-рятувальної частини Одеси:

Цей ліхтар коштує 450 євро. Таких він привіз 4 штуки. Каска захисна пожежна. Така каска коштує 300 євро. Він привіз їх 100 штук.

Рятувальники кажуть: за ці півтора року Себастьян став "своїм", повноцінним членом команди. Звісно, довелося долати мовний бар'єр. 

Олександр Вєлєв, рятувальник 7-ї Державної рятувальної частини Одеси:

Скоріш, мовою жестів, розумієте, бо все так стрімко відбувається. Себастьян, раз, раз він розуміє, і ми його розуміємо з півслова.

Себастьян знає німецьку, англійську та румунську. І потроху вчить українську.

Що перші слова всі на гастрономічну тему - не дивно. В частині прийнято на чергуванні снідати та обідати разом. 

Себастьян Рейч, рятувальник:

Тільки я скажу, що голодний: Сабастіан, їж, будь ласка, їж! І якщо я так буду їсти, то коли повернусь додому,важитиму 100 кілограмів.

Хлопці знайомлять гостя з місцевими спеціалітетами. Вранці - запропонували скуштувати гострого перцю.

Олександр Вєлєв, рятувальник 7-ї Державної рятувальної частини Одеси:

Він одразу зрозумів, що таке. Але не одразу зрозумів, наскільки він може бути гіркий. Скуштував, ми з нього сміялися, а йому було не до сміху. - А ви, мабуть, добрі люди, ще й.. ? - Ще водички налили.

Тож Себастьян вже має в Україні багато друзів. А ось дівчини поки не знайшов. Каже: це зараз не на часі. 

Себастьян Рейч, рятувальник:

Я маю працювати - і я працюю. Це важливо. В Україні йде війна і зараз не час для відпустки. Ось, коли війна скінчиться, я приїду до Одеси вже у відпустку і відвідуватиму ресторани, Аркадію.

Українські колеги переконані: відпусткою справа не обмежиться.

Олександр Вєлєв, рятувальник 7-ї Державної рятувальної частини Одеси:

Я думаю, він з нами залишиться і після Перемоги. Бо він вже наш товариш!

Себастьян погоджується. Працювати в українській пожежній частині йому подобається більше, ніж у німецькій. Саме завдяки стосункам в команді. 

Себастьян Рейч, рятувальник:

Звісно, є шеф, головний. Проте всі працюють разом. Нема такого: "Я - бос, я залишаюсь тут, а всі інші хай їдуть працюють".

Тож поки Себастьян працює, привозить рятувальникам надійний захист, обладнання та смаколики для дітей. І разом з українцями чекає на Перемогу.

Себастьян Рейч, рятувальник:

Моя мрія, коли скінчиться війна, Україна переможе. Я повернусь і влаштую велику вечірку для всіх хлопців, з якими тут працюю. На один день відкладемо роботу і влаштуємо справжнє свято.