В Україні розвивають програми для учасників бойових дій: як вони працюють [ Редагувати ]
Чого не вистачає для повноцінного піклування за ветеранами?
Їх майже мільйон. Ветерани. В кожного з них свої потреби: соціалізація після війни, програми реабілітації, психологічна підтримка і протезування. Нині в країні активно розвивають різноманітні державні та соціальні програми для учасників бойових дій. Як вони працюють? Чого не вистачає для повноцінного піклування за ветеранами? Про все детально - далі.
Владислав Жайворонок - боєць полку "Азов":
Перше поранення було на підступах до Маріуполя, а останнє поранення було просто в останню ніч оборони Маріуполя на "Азовсталі".
Боєць полку "Азов" Владислав Жайворонок захищав Маріуполь до травня минулого року. Під час оборони "Азовсталі" втратив ногу, дістав поранення ока. Коли захисники меткомбінату отримали наказ командування - полишити територію підприємства, Владислав опинився в лікарні окупованого Донецька.
Владислав Жайворонок - боєць полку "Азов":
Як я жартую, моя реабілітація почалась ще в полоні, коли я намагався навчитися сидіти, стояти, це сильно пізніше, тому що умови були жахливі.
Додому хлопець повернувся після обміну торік у червні. А далі - реабілітація. Сьогодні Влад упевненно ходить на біонічному протезі.
Галузь протезування в Україні нині активно розвивається. До нас приїжджають протезисти з інших держав, аби навчити місцевих лікарів найсучаснішим технологіям.
У центрі протезування, який очолює Андрій Овчаренко, за дев'ять років роботи встановили понад чотири тисячі протезів. Керівник зазначає - всіх пацієнтів забезпечують ортопедичними виробами безкоштовно. Кожну штучну кінцівку виготовляють під індивідуальне замовлення.
Андрій Овчаренко - директор Центру протезування та реабілітації (Київ):
Усі питання, які в нас виникають, непорозуміння чи побажання - одразу реалізуються, нас чують та інтегрують в законодавство, все працює і це як єдиний механізм зараз. Де стержень цього механізму - саме ветеран і ми маємо усі навколо нього працювати.
Водночас і лікарі, і пацієнти зазначають - більшість людей, яким потрібна штучна кінцівка, відчувають себе мов сліпі кошенята: що робити, куди бігти зі своєю бідою - багатьом узагалі не зрозуміло. Влад згадує - аби отримати протез, йому самому довелося обійти не один кабінет.
Владислав Жайворонок - боєць полку "Азов":
В нас на даний момент система працює так, що військовий має одразу отак після поранення ставати юристом, який точно знає, так - який Держдепартамент займається оцим, а як мені оформити оцей документ, а ми про ці документи може і не знали. Я за 3 з копійками років служби й не знав, що там треба оформлювати. Але мені пощастило, я з "Азову", в нас є патронатна служба, яка підтримує це по мірі своїх можливостей.
Влад наголошує - в умовах війни, а тим більше в еру цифрових технологій, більшість питань військовослужбовці та ветерани мають вирішувати просто - наприклад, через мобільний додаток.
Владислав Жайворонок - боєць полку "Азов":
Якийсь юрист, який тобі скаже "так, дружочек ти випав зі строю, твоя служба на даний момент закінчилася, але тобі треба буде працювати потім далі, ти придумаєш де працювати. Тобі зараз треба оформити це, це і це". Таких людей в нас немає. Навіть людей не потрібно, зробіть сайт.
Тетяна Грубенюк - директорка реабілітаційного центру (Київ):
Давайте зробимо цифровий додаток, якщо є люди, які готові на себе це взяти, я із задоволенням поділюся досвідом, це має бути шлях для людини з ампутацією від моменту, коли людина втратила кінцівку, де в нього буде все розписано в кожному місці до кого він може звернутися.
Тетяна Грубенюк наголошує - встановлювати та обслуговувати протез військовослужбовцю має одне й те саме підприємство.
Тетяна Грубенюк - директорка реабілітаційного центру (Київ):
Коли командування медичних сил мені говорить говорить, що у нас зараз дуже багато протезних центрів, там понад 85, може вже і під 100... окей, супер, але хто перевіряє якість їх роботи. На жаль, дуже багато хлопців телефонують про неякісне протезування.
У Міністерстві ветеранів погоджуються - державі дійсно варто посилити супровід пацієнтів, яким потрібні протези. Адже ветеранів більшає, і дедалі більше серед них молодих людей!
Руслан Приходько - директор Департаменту соціального захисту Міністерства у справах ветеранів України:
Ми зіткнулися з тим, що виникли абсолютні нові потреби, абсолютно нова вікова категорія людей, яка полишила своє цивільне життя. Я вважаю, держава точно не була готова до цих викликів.
Руслан Приходько наголошує - головна задача нині - зробити так, аби кожен військовослужбовець точно знав, що він не залишиться з проблемою сам-на-сам.
Руслан Приходько - директор Департаменту соціального захисту Міністерства у справах ветеранів України:
На сьогодні ми запроваджуємо ряд проєктів, таких як перехід від військової кар'єри до цивільного життя. Його мета полягає умовно кажучи військовий з моменту отримання поранення або виходу, звільенння з військової служби він не опинявся сам на сам зі своїм майбутнім життям.
Поранені військовослужбовці потребують також соціальної підтримки, психологічної реабілітації. А головне - люди, які пережили пекло війни, хочуть твердо розуміти, що вони повертаються з фронту у здорове суспільство. Де не сміятимуться і не відштовхуватимуть їх, а поважатимуть - і їхній подвиг, і їхні травми, отримані в боях.
