Кліщіївку називають ключем від Бахмута: як працюють там українські захисники [ Редагувати ]

35 бойових зіткнень по всій лінії фронту. Найзапекліші бої - на Запорізькому напрямку. Сили оборони України продовжують наступ в напрямку Мелітополя. Росіяни ж атакують на Східному фронті. В районі Авдіївки намагаються відбити втрачені позиції неподалік міста. 

Аналогічна ситуація неподалік Бахмута. Село Кліщіївка називають ключем від цього міста. Колись затишне передмістя, стало пеклом для росіян і місцем пекельної роботи для українських захисників. Про їх роботу - далі.

Битва за Кліщіївку. Військова майстерність і хитрощі. Як наші армійці вибивали окупантів зі стратегічного села.

Хитрий задум завжди є, але це ми не будемо розголошувати… Просто була добре організована робота в цілому нашої бригади…

Чому Кліщіївку називають ключами від Бахмуту? 

Там непогане місце під артилерію, якщо вже на те пішло…

Росіяни несамовито намагаються повернути втрачені позиції. Застосовують навіть отруйні гази. 

Летить, ми чуємо як воно летить, як воно свистить і падає і ми вже розуміємо, що треба протигази вдівати…

Ігор Левенок, кореспондент:

Донецький степ у диму і у вогні. Бахмутський напрямок. Район Кліщіївки. Там зараз справжнє пекло. Земля горить і здригається від артилерійських снарядів…

Сили оборони продовжують наступальну операцію і закріплюються на нових рубежах. Росіяни тримались за Кліщіївку майже 4 місяці, втім в середині вересня під натиском українського війська мусили відступити. 

Це було невеличке, і колись затишне передмістя Бахмута. Півтисячі жителів. Але тепер тут немає живого місця. Скрізь вирви та руїни. 

Ворога штурмують львівські десантники. Бої точаться буквально за кожен метр. 

Ось так українські військові вичавлювали московитів. Бій за одну хату міг тривати годинами, а то й днями.

Петро - один з тих бійців, які заходили в Кліщіївку в авангарді. Воює три місяці, а бойового досвіду вже хоч відбавляй. Було що і полоненого узяв.

Петро, боєць 80-ї окремої десантно-штурмової бригади:

З Камчатки, каже два дня на війні і не хоче воювати, він броню скинув + зек, він в тюрмі сидів…

Те, що у росіян моральний дух, м'яко кажучи, не на висоті, розповідають не тільки полонені. Хлопці кажуть,чимало цікавого можна дізнатися ще й з радіо перехоплень. 

Олександр, боєць 80-ї окремої десантно-штурмової бригади:

Ну вони ж бачать, що в них постійно втрати, втрати, втрати, і причому такі безкінечні. По перехватах ми читаємо,вони своє командування обманюють. Кажуть, що закріпилися в тому районі, а в тому районі ми точно знаємо, що там наші ми спостерігаємо. А їхнє командування боїться доповідати, що вони там щось втрачають…

А потім росіяни женуть своє військо повертати втрачені позиції. В результаті з того трапляються тільки м'ясні штурми. 

В них немає ні стратегії, ні тактики нічого, вони тупо лізуть, тупо на смерть, тупо на убой…

Та як би там не було, а вибивати ворога не просто. Московити переважають у живій силі, мають багато техніки, снаряди не економлять, застосовують фосфорні боєприпаси і навіть отруйний газ.

Пече лице, очі і неможливо дихати… Цей раз на позиціях вони так само закидали нас газами і вони полізли через півгодини…

Чим так важлива Кліщіївка. З її околиць можна контролювати не лише місто Бахмут, але й дорогу на Горлівку. Шлях постачання росіян. Десантники кажуть, аби розвинути успіх, важливо не збавляти темп і продовжити рух на схід для оточення Бахмуту.

Нє, на місці ми стояти точно не будемо. Ми будемо постоянно продвигатися.