Попри колосальні збитки українські аграрії продовжують працювати: який врожай зібрали [ Редагувати ]
Побита техніка, зруйновані зерносховища, заміновані поля, борги по кредитах та несплачені податки.
40 мільярдів доларів збитків. Це - ціна російських ударів по агропромисловості країни. За оцінками СтратКому ЗСУ, понад 174 тисячі квадратних кілометрів земель нині забруднено вибухонебезпечними предметами.
Та попри колосальні збитки та небезпеку українські аграрії продовжують працювати. Цьогоріч, за даними Харківської ОВА, в регіоні намолочено 1 мільйон 347 тисяч тон зерна. Найбільше зібрали пшениці - понад 1 мільйон тон. Більше про роботу фермерів - далі.
Соняшники та кукурудза звільняють поля, щоб поступитися озимим. Про те, щоб залишити якусь землю під паром нині й мови нема, адже у цьому господарстві з довоєнних майже десяти тисяч гектарів тепер обробляють менше половини. Усе інше, або заміноване, або у зоні прямого ураження росіян.
Юрій Бєлінський, голова фермерського господарства:
Тут також бувають прильоти і на цих полях ми багато повитягали і ракети, і багато нерозірваних було і з "Торнадо" і з "Смерчів", навіть в радіусі 300 метрів ми штук 10 витягнули.
Трактори на дистанційному керуванні тепер є майже у кожному місцевому фермерському господарстві. Вони дозволяють принаймні зберегти людські життя.
Віктор Коваленко, голова Золочівської селищної військової адміністрації:
Дуже. Дуже, особливо та сторона, що була окупована - Макарово, Турово, де багато було заміновано, щас знімаємо міни і працюємо там, ви знаєте, було декілька підривів тракторів дистанційних, слава богу, ніхто не постраждав. Але все ж таки іде розмінування.
Міношукач та щуп тепер теж стали таким собі сільгоспзнаряддям, що завжди в автівці, каже пан Юрій.
Ці ж дороги, вони були заросші, непроїздні, оці всі дороги, по яким ми їздили грунтовим, це перед цим ми - я, я з помічником, проходили, я, я з помічником іще один у мене єсть.
Та попри все, цьогорічний врожай виявився непоганим, говорять фермери, хоч аграріїв він навряд чи врятує, адже ціни в порівнянні із довоєнними доволі низькі. Дається взнаки блокада у Чорному морі, обстріли портів та негаразди із сухопутними зерновими коридорами.
Юрій Бєлінський, голова фермерського господарства:
Кажучи відверто, навіть при більш пристойному урожаї пшениця в нас виходить в мінус. Тобто закупочні ціни настільки низькі, що виходим в мінус так сказать.
Втім, ситуація з зерном та соняшником може поліпшитися, якщо врегулюють проблему з експортом. А у тваринницькому сегменті справи гірші. Ці руїни - все, що залишилося від племінної ферми цього господарства. До війни вона була у десятці найкращих в країні, пригадує завідувач Іван Турченюк.
Іван Турченюк, завідувач ферми:
Тут був корівник, пологове відділення і телята стояли, тут були стойла і телята стояли новонароджені. Так вийшло, що коли були гелікоптери, люди вийшли, а тварини залишилися - і багато повбивало тварин.
І теляток, і дійних корів, і племінних бичків рашисти розстрілювали практично впритул, звідси до кордону менше ніж 2 кілометри.
Обстріли були такими тривалими, що корів навіть не можна було подоїти, так вони й стояли з місяць налякані та змучені. Користуючись кожною хвилинкою тиші, люди намагалися рятувати хоча б по кілька голів - великі автівки сюди дістатися не могли, по них росіяни відразу відкривали вогонь.
Юрій Бєлінський, голова фермерського господарства:
Тому ми по 2-3 тваринки закидували в якісь маленькі мікроавтобуси, вивозили кілометрів за 10 звідси, перегружали в трошки більші і ще кілометрів 120 і в скотовози. І так за 2-3 тижні тих тварин, що вціліли ми вивезли.
Більшість породистих молочних корів продали за безцінь, а бичків та телят довелося здати на м'ясокомбінати. Ферма на 7 сотень голів припинила своє існування через рашистську навалу.
Іван Турченюк, завідувач ферми:
Стріляють щодня. Найстрашніший дрон - це камікадзе... Раніше не звертали уваги, а потім декілька скидань було... і тепер боїмося будь-яких дронів.
Збитки через російське вторгнення тут тільки почали рахувати, але їхня сума зростає щодня, ворог підступно б'є по техніці, що працює у полях, його снаряди підпалюють врожай, руйнують господарські споруди. Однак, попри все це, фермерів громади об'єднує готовність працювати далі.
Віктор Коваленко, голова Золочівської селищної військової адміністрації:
Вони мають на сьогодні величезне бажання відновлювати. І у взаємодії із нашими військовими, там, де є можливість засіяти поля, це все зроблено. Там, де немає - безумовно працюєм в рамках чинного законодавства - звільняєм від податків за землю, самі розумієм. Але це лягає на плечі громади, це недофінансування нашого бюджету.
Побита техніка, зруйновані зерносховища, заміновані поля, борги по кредитах та несплачені податки. Безперечно, кажуть аграрії, виживати нині важко, але земля за жодних обставин не повинна заростати бур'яном. Так само, як і ферми не повинні лежати в руїнах.
Іван Турченюк, завідувач ферми:
Якщо вже завтра наша перемога - ми все зробимо. Буде! Ми побудуємо навіть краще, з нашими людьми ми все зробимо.
