Втратив обидві ноги, але планує повернутися у військо: історія бійця [ Редагувати ]

Герой наступного сюжету вражає своєю силою духу. Після повномасштабного вторгнення черкасець Віталій Моцний добровольцем пішов до армії. Там був снайпером у розвідгрупі, а згодом став оператором FPV-дронів.

Під Бахмутом від прямого влучання російської міни він отримав важке поранення - втратив обидві ноги. Але після чисельних операцій, реабілітації та протезування герой планує повернутися у військо. Його історія у сюжеті нашого воєнкора Станіслава Кухарчука.

Ці кадри мотозмагань у Черкасах наче з іншого життя. На відео - співорганізатор Віталій Моцний жваво бігає між учасниками, дає відмашку на старт та навіть сам на байку показує вищий пілотаж кермування. Але все це у Віталія було до...

Ось так крок за кроком зараз Віталій вчиться жити у новій реальності. Обидві його ноги залишились під Бахмутом. Тепер переміщуватись він може або на інвалідному візку, або на протезах. Кожен день долати йому доводиться не тільки біль, а й побутові незручності - в його квартирі тепер всі необхідні речі мають бути на рівні очей, а значить в зоні досяжності.

Ще два роки тому Віталій був абсолютно самодостатньою людиною - мав невеличкий бізнес і улюблене хобі - мотоперегони та стрільба.

Російське вторгнення в його житті змінило абсолютно все...

Віталій снайпером пішов у 118 бригаду ТРО, на фронт потрапив в серпні 22 року, коли починались бої за Бахмут. Наприкінці осені російська міна прилетіла воїну прямо під ноги. Обидві кінцівки відірвало вище коліна. Що відбувалось у ті хвилини Віталій майже не пам'ятає, постійно втрачав свідомість. Життя йому рятували контужені вибухом побратими.

Віталій Моцний - військовослужбовець 118 бригади ТрО:

Я їм в цьому неймовірно вдячний, тому що, скажімо так, ситуація була: якби хоч на хвилинку, та навіть ні на хвилинку, а на декілька секунд забарились, і було б все з іншими наслідками абсолютно.

Про своє поранення чоловік розповідає абсолютно спокійно. Перед тим, як піти на фронт Віталій готував себе до подібних ситуацій, тому сприйняти ампутацію йому було хоч і морально боляче, але терпимо. Жага до життя воїну не дає впадати у відчай і зараз, коли воно кардинально змінилось.

Віталій Моцний - військовослужбовець 118 бригади ТрО:

Також потрібно посидіти, переосмислити й налаштувати себе, що деякі речі вже не будуть досяжними ніколи, тоді ти їх переоцінюєш, здвигаєш на задній план і стараєшся, щоб вони мінімально впливали на твій душевний спокій

Час від часу наше інтерв'ю переривають телефонні дзвінки. Віталію роблять замовлення його побратими-військові.

Після розмови Віталій неспішно вмикає 3D-принтери, якій йому подарували друзі. Під час реабілітації чоловік опанував друк пластикових елементів для дронів та військового спорядження. Їх хлопцям він робить безкоштовно. Адже відчувати себе потрібним і не сидіти на місці - це ще один стимул для подальшого життя.

Віталій Моцний - військовослужбовець 118 бригади ТрО:

Вже друкую, наприклад, різноманітного плану кріплення під телефони, планшети, знову ж таки різноманітні кріплення, щоб можна було батареї закріплювати. Кожне, найменше вкладення воно врешті-решт хоч на секунду наближає нашу Перемогу або може врятувати комусь життя чи здоров'я.

Крім волонтерської справи, Віталій щодня проводить інструктажі у своїй рідній частині зі снайпінгу та керування дронами для новобранців. За рішенням ВЛК чоловік - не придатний для військової служби, та Віталій з цим не згоден, і мріє знову повернутись на службу хоча б інструктором.