Осіння посівна: чи змогла хімгалузь забезпечити аграріїв добривами [ Редагувати ]
Підтримка агросектору. Майже дев'ять тисяч фермерських підприємств від початку року скористалися державною програмою пільгового кредитування "5-7-9", отримавши, загалом 35 мільярдів гривень - звітують у Міністерстві аграрної політики. Ці кошти здебільшого, ідуть на закупівлю техніки, сировини й добрив, без яких не обходиться жодна посівна кампанія.
Зараз в Україні завершується осіння посівна. Вже оброблено майже 6 мільйонів гектарів землі, у тому числі й на деокупованих територіях. Наскільки складною видалася ця посівна? Чи змогла вітчизняна хімічна галузь забезпечити аграріїв необхідними для вдалого врожаю обсягами мінеральних добрив? Про це в наступному сюжеті.
Ця ферма збудована як раз перед масштабним вторгненням. Оце як раз за два місяці до того ми провели її в експлуатацію. І пішли такі нехороші наші сусіди північні.
Чернігівське агропідприємство відновило свою роботу у перші дні після деокупації області. Тут фермери розводять велику рогату худобу для виготовлення молочної продукції. Господарство - багатопрофільне. І левова частка роботи припадає на рослинництво.
Олександр Вертебний, голова правління ПРАТ "Чернігівське головне підприємство по племінній справі у тваринництві":
Тваринництво тваринництвом, але ж треба, щоб і хліб був.
На сотнях гектарів землі аграрії вирощують олійні, бобові та зернові культури. Зараз триває осіння посівна.
Олександр Вертебний, голова правління ПРАТ "Чернігівське головне підприємство по племінній справі у тваринництві":
Близько 300 гектарів ріпаку, пшенички засіяли десь 380 гектарів. І 600 гектарів жита.
Станом на середину листопада - загалом в Україні засіяли вже 5 мільйонів 700 тисяч гектарів озимими культурами. Найбільше аграрії, традиційно сіють пшеницю і ріпак. Далі йде ячмінь та жито. Серед лідерів за площею посіву - Дніпропетровщина. Загалом вже вісім областей повністю завершили посівну кампанію.
Олександр Вертебний, голова правління ПРАТ "Чернігівське головне підприємство по племінній справі у тваринництві":
Це наша харчова безпека. Не буде пшениці, не буде жита, не буде хліба. Так що треба сіяти.
Прогнозів на майбутній врожай аграрії воліють не будувати. Адже усе залежатиме відразу від кількох факторів. По-перше, погоди. Якщо опадів буде мало, то й вродить менше. Але цього можна уникнути завдяки другій важливій складовій процесу - добривам, кажуть у Мінагрополітики.
Тарас Висоцький, заступник міністра аграрної політики та продовольства України:
З точки зору технологічного процесу - використання добрив є важливим. Є вітчизняне виробництво азотної групи добрив. Сьогодні з врахуванням можливостей аграріїв з фінансування - якогось дефіциту добрив вітчизняного виробництва не відчувається. За що ми вдячні всім, зокрема, виробникам цих добрив.
На сьогодні в Україні працюють кілька вітчизняних виробників добрив. Два з них - "Рівнеазот" та Черкаський "АЗОТ", попри воєнні реалії змогли на 100 відсотків виконати обов'язки перед аграріями, забезпечивши проведення осінньої посівної. Завдяки хімічній галузі швидко відновлюється економіка, зокрема збільшується ВВП країни, кажуть експерти.
Ігор Гольченко, віцепрезидент Союзу Хіміків України:
Ми кажемо про 4-5 відсотків. Але потенціал є до 10 відсотків нарощувати навіть на тих виробничих потужностях, які в нас є сьогодні.
"Рівнеазот" - найбільше і єдине хімічне підприємство на заході України. Ось уже понад пів століття тут виготовляють мінеральні добрива. Не зупинили роботу і під час війни.
Всі технологічні ланцюжки з виробництва мінеральних добрив починаються саме тут.
На центральному пункті управління цеху з виробництва аміаку усе автоматизовано. Технологічний процес оператори контролюють через монітори. На них - безліч датчиків.
Петро Опанасюк, начальник зміни цеху "Аміак-2" ПрАТ "Рівнеазот":
Контролюють саме тиск і температури, витрати, перебіг процесу.
Аби агрегати працювали необхідна безперебійна подача електроенергії. Та блекаути, які торік влаштовували окупанти, стали справжнім викликом для рівненських хіміків.
Євгеній Шукало, начальник цеху з виробництва аміаку ПрАТ "Рівнеазот":
Ситуація, яка ніколи не мала місце в минулому, але наші працівники спрацювали досить уміло. Система управління спроєктована таким чином, що вона має свої резервні джерела живлення для того, щоби оператор в ті кілька хвилин після зникнення живлення на підприємстві зміг перевести обладнання в безпечний стан.
Запуск виробництва після минулорічних блекаутів коштував заводу майже десять мільйонів гривень. Тож тут почали продукувати власну електроенергію.
Володимир Коваленко, головний інженер ПрАТ "Рівнеазот":
Ми запустили три турбогенератори, які забезпечують 38 відсотків електроенергії, яку споживаємо ми по всьому підприємству.
У цеху аміачної селітри кипить робота. Продукцію вантажать для відправки споживачам. Фасують і вапняково-аміачну селітру. Цій продукції немає аналогів в Україні. Її виготовляють лише на рівненському "Азоті".
Володимир Коваленко, головний інженер ПрАТ "Рівнеазот":
Білої звичайної селітри ми виробили 310 тисяч тонн. Абсолютно вся продукція пішла на внутрішній ринок. Вапняково-аміачна селітра - ми виробили 71 тисячу тонн.
Євген Хуриленко, керівник роздрібного напрямку Ostchem RETAIL:
На сьогодні уряд достатньо активно кредитує аграріїв по програмі "5-7-9". Ми це бачимо, відчуваємо. Вони купують добрива. Купують краще, ніж на початку війни. Особливо активно працюють зараз клієнти з деокупованих територій. І також активно, це вже наша програма - це програма зернообміну. Коли ми фактично міняємо й експортуємо збіжжя, і взамін пропонуємо добрива фермерам. Тому що на сьогодні проблема реалізації збіжжя є актуальною.
Цьогоріч українським заводам вдалося збільшити виробництво добрив удвічі, в порівнянні з минулим роком. Втім підприємства і досі завантажені не повністю. Усе через інтенсивний імпорт.
Олег Арестархов, керівник з корпоративних комунікацій Group DF:
Дуже яскравий приклад з карбамідом. З такої країни як Туркменістан в Україну імпорт збільшився в 12 разів. Імпорт вже більший, ніж вітчизняне виробництво.
А ще шляхом нашого аграрного сектора і досі збагачується країна-агресорка. Окупанти налагодили схеми з поставок. У третіх країнах добрива перепаковують, змінюючи маркування. Те ж стосується і продукції білоруського хімпрому. Північні сусіди цілком легально поставляють хімію в європейські країни.
Олег Арестархов, керівник з корпоративних комунікацій Group DF:
І заходять до нас через Польщу та Румунію, по підробним сертифікатам походження. Коли українське зерно дешеве їде в Польщу, бачите, що вони роблять? Вони перекривають кордони. Чому ми не можемо відповідати таким самим чином? У нас дуже багато польских добрив, польскої молочки й так далі. Мені здається, що й Україні треба навчитися перемагати й в цих торгівельних війнах. Ми маємо захищати інтереси наших підприємств, нашої економіки.
Цьогоріч Україна імпортувала рекордний за останні два роки обсяг добрив - 2 мільйони тонн. З них більш ніж половина - це перепакована продукція, в основному російського і білоруського виробництва. І попит на неї є, бо коштує дешевше.
Ігор Гольченко, віцепрезидент Союзу Хіміків України:
Ми зверталися й до уряду України, і до уряду країн ЄС, тому що ми не можемо запустити наше виробництво, у нас простоюють заводи з виробництва вітчизняних добрив. І це є проблема.
Олег Арестархов, керівник з корпоративних комунікацій Group DF:
Імпорт вбиває робочі місця, імпорт б'є по українській економіці.
Попри це хіміки продовжують працювати. У планах - вийти на довоєнний рівень виробництва добрив вже в наступному році. Але за умови, що уряд захистить національного виробника у важкій конкуренції з напівлегальним імпортом.
