У перший свій виїзд на бойові позиції він врятував життя вісьмом побратимам: історія бійця [ Редагувати ]
У перший же виїзд на бойові позиції під постійними обстрілами Денис не розгубився.
Герой наступного сюжету - колишній бармен. А нині - стрілець-медик 35-ї окремої бригади морської піхоти. Денис Кайнак брав участь у запеклих боях на Донеччині, і у перший свій виїзд на бойові позиції - врятував життя вісьмом побратимам! Ольга Лучек - розкаже історію армійця.
Палата №5. Тут діють неписані правила - будь-який сум чи відчай мають залишитися за порогом. Пацієнти кажуть - добрий гумор і віра в краще допомагають долати всі перешкоди на шляху до одужання.
На стіні - прапор, на столі - дитячі малюнки, поруч - тактичний рюкзак, на ньому - шеврон із позивним Дениса. У мирному житті хлопець був барменом, а паралельно поглиблював знання з тактичної медицини: переглядав відео, читав літературу. Тих знань накопичилося на цілий рюкзак, жартує Денис. Побратими дали йому позивний "Аптека".
Денис, військовослужбовець:
Дуже важкий вихід був, у мене старшого трьохсотило, тож я став старшим. Рацію не хотіли хлопці брати - дали мені. Я взяв, кажу: "Аптека, Аптека". Вони подумали я медик, і давай на мене кидати всіх поранених.
У перший же виїзд на бойові позиції під постійними обстрілами Денис не розгубився. Врятував життя вісьмом побратимам, надавши пораненим першу допомогу.
Денис, військовослужбовець:
Дякувати Богу, всі живі, без ампутацій. Потім, коли ти бачиш цю людину, він біжить тебе обіймає. Це так приємно! Це життя. Я ніколи не пройду повз. Після того виходу я став медиком-стрілком. Пів року на Донецькому напрямку. Жорстокі бої.
Найважче у будь-якому бою, каже Денис, - бачити, як кулі забирають життя побратимів.
Денис, військовослужбовець:
Ближній бій. І ти бачиш як хтось потрапляє під обстріл. Це найважче, емоції переповнюють.
В одному з боїв поранення отримав і сам Денис.
Денис, військовослужбовець:
Ми відступали, нас мали замінити. Десь о 7-й ранку я пішов в окоп відпочивати. Чую, звук прильоту! Швидше за все касетний боєприпас, бо багато осколків. Два - залетіли в окоп, один поранив моє коліно. Одразу помітив, що воно на шкірі тримається. Другий потрапив у нижню частину стегна.
Уже 2 тижні триває реабілітація. І поки Денис чекає на протез, весь вільний час проводить у спортзалі.
Денис, військовослужбовець:
Зі спортзалу мене вже виганяють, а мені треба відновлюватися. Мені трохи вище коліна хотіли ампутацію робити, але вирішили - знімок хороший, я доб'юся того, що воно працюватиме. Зараз воно на 90 градусів працює, ще трохи - і можна протезувати!
Ось тут реабілітологи повертають поранених до повноцінного життя. Для кожного - свій комплекс вправ.
Тетяна Рабіна, фізичний терапевт Вашківецької лікарні реабілітації та паліативної допомоги:
Зараз виконуються вправи на нижні кінцівки, щоб підготувати їх до протезу.
Легка розминка, а далі - вправи складніші.
Тут у кожного - переважно мінно-вибухові поранення. Лікарі готують бійців до протезування, допомагають робити перші кроки.
Тетяна Рабіна, фізичний терапевт Вашківецької лікарні реабілітації та паліативної допомоги:
Нам потрібно натренувати м'язи, щоб потім у протезі ми могли відновити цей стереотип ходьби, правильної ходьби і щоб функціонував як функціонував до цього. Денис Валерійович поступив до нас з контрактурою колінного суглобу, ми займаємося зараз розробленням цього суглоба, тому що ампутація йде нижче коліна, тобто цей суглоб нам буде важливий при протезуванні. Результати вже є.
Денис показує нам картину - замовив її для мами і тата, коли йшов уперше в бій. Батьків не бачив уже майже півтора року! Каже, після Перемоги неодмінно створить і власну родину. Та це плани на далеке майбутнє. У найближчій перспективі - треба завершити реабілітацію і... повернутися на фронт!
Денис, військовослужбовець:
Я розумію, що треба більше працювати над собою, бо сидіти на місці я не зможу. Та й побратими кажуть: поранення - це не кінець світу, можна жити! Потрібно відновитися і далі йти воювати.
Наостанок Денис знову жартує - на фронт треба повернутися хоча б заради того, щоб здійснити десантування з парашутом. Такого - у минулому бармен, а нині стрілець-медик - раніше ніколи не робив.
