Хмельницькі студенти створюють адаптивний одяг для поранених воїнів [ Редагувати ]
Адаптивний одяг для поранених військовиків виготовляють хмельницькі студенти. Лекала і моделі розробили самотужки. Опанували весь процес пошиття спеціальних піжам, худі та спортивних костюмів. Майбутні швачки, кравці, закрійники у майстерні працюють щодня і вже виготовили понад 300 комплектів.
Спершу сорочки та штани для поранених студенти Хмельницького центру профтехосвіти сфери послуг переробляли з піжам, які надали міжнародні організації.
Олена Базилик, волонтерка:
Цей адаптивний одяг є зручним для одягання і знімання військових поранених. Він на таких наліпках з одного боку і з другого.
А потім проєкт облаштування майстерні для пошиття адаптивного одягу "Не байдуже" переміг на конкурсі громадської ініціативи міськради. За отримані майже 350 тисяч гривень придбали нове обладнання. Ще 106 тисяч із власного фонду заклад витратив на ремонт і меблі.
Студенти разом із педагогами розробили лекала для пошиття адаптивного одягу різних комплектів та розмірів. Тканини й фурнітуру привозять волонтери.
Віта Савчук, майстер виробничого навчання:
З одного рулону ми виготовляємо 20–25 костюмів залежно від розмірів. І на пошиття цієї кількості костюмів нам потрібно два тижні.
Олена Бабій, студентка:
Нове обладнання, на ньому зручно працювати. Я вже зшивала бічні шви, вшивала рукав у пройму, горловину вшивала.
Ксенія Лукіянчук, студентка:
Найскладніший процес, як на мене - це пришивання кнопок. Тому що це достатньо довго.
У майстерні виконали ще одне особливе завдання - пошили костюми для національної паралімпійської збірної.
Тетяна Герасимчук, старший майстер:
Звичайно, ми врахували всі побажання, які були нам довірені. Це була застібка на тасьму-блискавку, яка розташована в бічному шві штанів. Для того, щоб людям було зручно одягати, розстібати, особливо коли вони мають протези.
Готовий одяг везуть пораненим до медзакладів.
Оксана Кірічук, завідувачка архівного сектору Хмельницької міськради:
Вони дякують і навіть дають деякі пропозиції щодо вдосконалення. От, до прикладу, цю партію ми вже шиємо не на липучках, як було попередньо, а на кнопочках, тому що вони довговічніші. Тому що, кажуть, при пранні втрачаються якості цієї липучки.
Олена Загородня, заступниця директора навчального закладу:
На сьогодні нашито понад 300 одиниць різноманітного одягу: це і костюми, і окремі речі. Звертаються як волонтери, так і шпиталі, так і звичайні громадяни міста.
Студенти бачать у такій роботі не лише практичне навчання, а й що важливіше - можливість допомогти воїнам.
Ксенія Лукіянчук, студентка:
Це мій внесок, достатньо важливий, як не просто людини, яка байдужа до цього. Я відчуваю, що можу теж щось допомогти, зробити - і це дуже круто.
