На Харківщині розквітла найбільша колекція ірисів в Україні [ Редагувати ]
Понад 800 сортів ірисів розквітли у парку-розпліднику родини Тараненків на Харківщині. Це найбільша колекція в Україні. Розплідник розташований у прифронтовій зоні й сильно постраждав через обстріли. Та попри це, родина, яка була змушена на п'ять місяців виїхати на захід країни, повернулася і тепер відновлює свою оазу.
Це сорт "Вікінг Денсе", "Колорвілл", "Черіпарфа", "Big Band", "Fairy Tale", "Романс", "Fine Romance". Тут дуже багато сортів. На цій ділянці десь близько 80.
Коли Дмитро Тараненко демонструє свою плантацію ірисів, забуваєш, що досі триває війна. П’янкі аромати й розмаїття барв зачаровують. Ось тут іриси пласкі. А це з ріжками.
А ось результат власної селекції. Сорт назвали "Сонце над Україною".
Я запилював це якраз 2013–2014 року, під час подій на Майдані. У мене багато сортів із патріотичною назвою: "Небесна сотня", "Героям слава", "Сонце над Україною".
На виведення нового сорту потрібно 5-6 років - ділиться селекціонер.
Дмитро Тараненко, квітникар:
Від запилення сіється насіння восени, збирається наприкінці літа. Сіється - і десь через два-три роки зацвітає. Потім ще кілька років треба спостерігати, щоб не було селекційного дефекту.
Любов до квітів у Дмитра Тараненка від дідуся, у якого теж була колекція квітів.
Дмитро Тараненко, квітникар:
І коли я в 1988 році побачив сорт "Амур-батюшка" Ніни Афанасіївни Мірошніченко, я вже зрозумів, що все. Я закохався в ці квітки й буду збирати далі.
Він полишив професію лікаря й поринув у створення квіткової колекції. Тепер у ній понад 800 сортів високорослих борідкових ірисів і понад 300 карликових. З часом додалися ще й три сотні сортів півоній.
Після початку великої війни родина була змушена виїхати з прифронтової Дергачівщини до Трускавця.
Оксана Тараненко, дружина квітникаря:
Повернулись ми 1 серпня. Дуже великі були обстріли, і ми щодня, з 7:00 ранку до 17:00, працювали. І це нас просто рятувало психологічно пережити весь цей жах. Жах війни. Квіти проти війни.
Занедбану за п’ять місяців ділянку родина відновила власноруч. Тепер тут є ще й парк хвойних рослин незвичних форм.
Дмитро Тараненко, квітникар:
Я намагаюсь збирати все, що цікаве. Ось ялина сербська Picea omorika "Pendula Bruns". Ви бачите, як вона росте. Але на ній з’явилася "відьмина мітла" - ось вона, мутація. Береться з неї черешок і щеплюється,
На ділянці працює вся родина. Донька і за менеджера, і за садівника.
Анастасія Тараненко, донька квітникаря:
У мене йде формування цієї ялинки. Я весь молодий приріст обрізаю - і вона наступного року буде красивіша та пишніша.
Війна помітно вплинула на родинний бізнес. Вибухи від прильотів тут, буває, чути й нині.
Дмитро Тараненко, квітникар:
Екскурсій немає. Люди дуже бояться сюди їхати, коли чують: "Дергачі". Менше стали замовляти гуртові замовники. Зараз людям не до квітів.
Та родина Тараненків вірить у перемогу, вони замовляють нові сорти, облаштовують альтанки й мріють, щоб до їхнього парку, як і раніше, приїздили люди, особливо чекають військовиків із родинами, милуватися квітами й відновлюватися від жахіть війни.
