Обмін "усіх на всіх": хто вже вдома, а кого ще чекають [ Редагувати ]

Україна повертає своїх. Поки що лише частина вже вдома, але процес почався. Напередодні, у рамках обміну, повернулися звільнені військовополонені. Зустрічали їх і родичі зниклих безвісти воїнів. Люди шукають своїх близьких. "По крихтах" збирають всю інформацію про них.

Наш кореспондент Ігор Левенок став свідком повернення героїв на Батьківщину. Його репортаж далі.

З поверненням, хлопці! Вітаємо вдома! Хлопці ви вдома, Слава Україні! Героям Слава!

Перші слова, перші емоції після звільнення з російського полону.

Да, всьо, я вдома, мама, я в Україні!!! Мама, мама, я тобі передзвоню скоро, мама!

Перший етап обміну військовополоненими у форматі "всіх на всіх". Додому повертаються наймолодші бранці віком до 25 років.

Чернігівщина. На місці, куди мають прибути автобуси, зібралася юрба людей. Це родичі та близькі безвісти зниклих військовиків. Вони тримають світлини та прапори із зображенням своїх рідних, в надії, що хтось із колишніх бранців бачив їх у полоні.

Ми приїхали вже на другий обмін оце, потому що год і сім місяців немає безвісти й не знаємо, де він знаходиться. Може, хтось з полонених бачив, ждемо, надіємося.

Валентина Василівна з Чернігівщини, шукає сина. Її Петро зник в листопаді 2023-го під Авдіївкою. Жінка по крихтах збирає інформацію щодо нього. Материнське серце їй підказує, син живий.

Валентина Ручка, мати зниклого безвісти захисника:

Ну, як командир сказав, що бачив дрон, що якогось там вели, що їх чотири чоловіки, два були в госпіталі вроді би, а двох нема.

Зустрічати колишніх російських бранців з'їхалися люди з усієї України. У кожного свій біль і драматична історія.

Альона, дружина зниклого безвісти захисника:

Він зник у Херсонській області на лівому березі біля села Козачі Лагері. Ну, був стрілецький бій і вони на позиції залишалися удвох, мій чоловік і ще один хлопець.

У пошуках своїх захисників родичі чіпляються за найдрібнішу соломинку. Їздять на такі обміни і не дарма. Бо той, хто шукає, часто знаходить.

24-го числа, ось дівчата були біля мене мої, і виходив хлопець, який упізнав не одного мого чоловіка, впізнали ще хлопців з нашої бригади, нам надали інформацію і ми зараз працюємо над цим.

Звільнених захисників спочатку везуть на огляд до медичного закладу. Усі військові є рядовими та сержантами. Деякі з них провели в полоні понад 3 роки. Серед звільнених бранців є поранені й тяжкохворі.

Андрій Юсов, представник ГУР:

В рамках цього обміну, за результатом домовленостей в Стамбулі, мають повернутися додому за принципом "всіх на всіх" і на цьому наполягає українська сторона. Важкохворі, важкопоранені й молодь віком до 25 років і власне частина цієї категорії повернулася сьогодні. Це молоді хлопці 25 років і молодше, більша частина з них була в полоні з 22 року. З різних напрямків, в тому числі й захисники Маріуполя.

Після первинного огляду, хлопців, яким дозволяє стан, випускають на вулицю. Їх обступають родичі зниклих безвісти захисників в надії, що хтось із них таки упізнає бодай одне обличчя.

- 32-га бригада, подивіться, будь ласка, уважно, я вас прошу. - Ні, нікого я не бачив. Синочку, подивися осьо, Влад Горовий, подивіться. - Не бачив. - А з "25-ки" хтось був, подивися, будь ласка? - Ні, я не бачив.

Пані Оксана шукає свого чоловіка, який зник на Покровському напрямку.

Оксана, дружина зниклого безвісти захисника:

- Полонений, який був звільнений, сказав, що його перевезли в росію. Більше ніякої інформації, на жаль, немає. - Ні де само, нічого не відомо? - Абсолютно нічого. - А про обставини зникнення щось відомо? - Перший раз вийшов на бойове завдання і зник.

Валерій один зі звільнених. Йому 23 роки. Нацгвардієць-контрактник. Потрапив у в російський полон в березні 2022-го у Маріуполі.

- Валера, скільки ви зараз важите? - 58 кілограмів. - А було? - Майже 70. Там були хлопці, які важили під сто кілограмів, а зараз важать по 50...

На жаль, жодного контакту з батьками у хлопця немає. Його домівка в селі під Мелітополем. Нині окупована. Через об'єктив нашої камери Валерій звертається до своїх родичів.

Валерій, нацгвардієць, звільнений з російського полону:

У мене єдині родичі, які є в Україні і яких я знаю тут, це місто Дніпро: дядько і тітка, я б дуже хотів би, щоб вони зі мною зв'язалися, якщо буде така можливість. Можливо, мама вже переїхала? Я дуже на це сподіваюсь, дуже-дуже на це сподіваюсь.

У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими наголошують, невдовзі мають відбутися і наступні етапи обміну. Також триває робота над репатріацією тіл загиблих військових, а остаточну кількість звільнених з міркувань безпеки оприлюднять після завершення всього обміну.