Демографічна криза: що буде з Україною за 25 років [ Редагувати ]

Зниження народжуваності, висока смертність, масова еміграція та війна - усе це створює ідеальний шторм для української демографії. За останній рік на світ з'явилося рекордно мало дітей за всю історію незалежності. Та цифри це лише частина проблеми: за кожною статистикою долі мільйонів людей. Чи зможе країна подолати демографічну кризу? Далі у сюжеті Євгена Лесного.

Святославу два роки. Дитина війни. Його тато Артем загинув рік тому на фронті. Яна залишилася виховувати сина сама.

Яна Беркут, вдова військовослужбовця, народила дитину під час повномасштабної війни:

До повномасштабки ми навіть не думали. У кожного були свої плани. У кожного був розвиток і часу на дітей не було.

Війна підштовхнула Яну та Артема до важливого рішення - час народжувати.

Яна Беркут, вдова військовослужбовця, народила дитину під час повномасштабної війни:

У мене також було багато осуду від друзів, близьких навіть, тому що війна. куди ви? А якщо сама? Але я навіть за те "якщо сама" не думала. Я не можу сказати, що це складно, ну, це я така людина. У мене навпаки так сталося, що Святослав - це така петелька, за яку я копаюсь, яка тримає мене на плаву. І я не знаю, яке б було життя, якби не Святослав.

Під час російської агресії охочих народжувати в Україні - одиниці. У Міністерстві соціальної політики підтверджують: ситуація катастрофічна. 

Оксана Жолнович, міністр соціальної політики України:

У цьому році, минулому, на жаль, вона була найменша за всю історію незалежності України. Це всього 175 тисяч дітей народилося. Очевидно, основними є безпекові виклики, які можна буде подолати тільки із призупиненням такої активної, важкої стадії війни.

Смертність в Україні також б’є антирекорди.

І ця тенденція розпочалася ще до 2022 року. 

Дмитро Шушпанов, д.е.н., проф., завідувач відділу Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України:

У нас характерним була надсмертність, особливо в працездатному віці, особливо чоловіків. Якщо ми порівнювали вікові коефіцієнти смертності в країнах Європи, наприклад, Швеції та в Україні, то ми бачимо особливо суттєву різницю у віці від 30 до 50 років в цій віковій категорії.

І це окрім втрат на фронті.

Утім, головним чинником демографічної кризи нині є масова еміграція.

Дмитро Шушпанов, д.е.н., проф., завідувач відділу Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України:

У нас на перспективу очікується чим раз, тим більше зростання чисельності осіб старшого віку і скорочення чисельності осіб молодого віку. І зрозуміло, що це величезне навантаження на соціальну сферу, на пенсійний фонд, на медичне, на систему охорони здоров'я.

Ольга Гелевера нині мешкає в Німеччині. Виїхала через рік після початку повномасштабної війни. 

Ольга Гелевера, виїхала з сином з України за рік після початку російської агресії:

Настав момент, коли мені стало реально страшно за дитину. Тому що те, куди я могла втекти, це був Нікополь, який ще досі бомблять зі сторони атомної електростанції.

Таких, як Ольга, мільйони. Українців буквально розкидало по всьому світу.

Олена Малиновська, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень, доктор наук з державного управління:

За даними Євростат, в європейських країнах та тих, які співпрацюють з ЄС, тобто Швейцарія, Норвегія та інші, зараз за кордоном 4,2 мільйона осіб, які користуються тимчасовим захистом. Є українці, які виїхали раніше і у них інший правовий статус. З 2022 року було оформлено 6 мільйонів в Європі дозволів на тимчасове проживання, тобто майже на 2 мільйони більше, ніж кількість тих українців, які там зараз перебувають із цим статусом.

Але в нас немає жодної інформації про те, що відбувається з українцями на тимчасово окупованих територіях або в країні-агресорці. 

Олена Малиновська, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень, доктор наук з державного управління:

Ми абсолютно не маємо жодних даних щодо кількості людей, які виїхали в росію і білорусь. Ці дані офіційно закриті в країнах-агресорах. Міжнародні організації від них теж нічого не отримують.

За три з половиною роки еміграції більшість жінок уже інтегрувалися в європейське життя. Діти ходять до шкіл, самі жінки працюють. І навіть за умови бажання повернутись на Батьківщину, крім безпекового фактора, працює й проста арифметика.

Василь Воскобойник, голова Офісу міграційної політики:

Мінімальна заробітна плата в Україні – 8 тисяч гривень. Мінімальна заробітна плата у Польщі – 48 тисяч гривень. Мінімальна заробітна плата у Німеччині – близько 110 тисяч гривень.

І чим довше триватиме активна фаза війни, тим складніше буде повертати наших співгромадян з-за кордону.

Василь Воскобойник, голова Офісу міграційної політики:

Скоріш за все 70% тих українців, котрі зараз знаходяться за кордоном, не повернуться на батьківщину. Це пов'язано з тим, що люди вже знайшли собі роботу, знайшли собі житло, їхні діти навчаються, і повертатися назад, особливо тим людям, котрим знищено їх майно, в них немає власного житла, для них просто не буде жодного сенсу робити це.

Залучення трудових мігрантів — один із рецептів подолання демографічної кризи у світі. Розвинені країни так компенсують втрату населення. Але під час війни в Україні це не працює. 

Олена Малиновська, головний науковий співробітник національного інституту стратегічних досліджень, доктор наук з державного управління:

Хотіли б зазначити, що країни міграції – це найбільш розвинуті, багаті і благополучні країни світу.Тобто, імміграція не лише проблема, і не стільки проблема, а додатковий ресурс розвитку, і світова картина світу це доводить.  А гіпотетично, якщо ми уявляємо, знову ж розуміло, що під час повномасштабної війни, то вряд чи хтось сюди поїде. Ми розуміємо це.

Соціологи додають: українське суспільство не завжди готове сприймати іноземців

Павло Федорченко-Кутуєв, професор київської школи економіки, доктор соціологічних наук, професор:

Дивіться, опитування, довоєнні опитування показували, що в Україні присутня ксенофобія. І соціологи вимірюють соціальну дистанцію щодо різних етнічних груп. Вона в нашому суспільстві фіксується соціологами.

Отже, розраховувати на черги мігрантів, охочих працювати в Україні, наразі не доводиться. За найгіршими прогнозами, до 2050 року в межах кордонів 1991-го в Україні залишиться близько 20 мільйонів людей. З них пенсіонерів - 10–12 мільйонів, осіб до 18 років - до 4 мільйонів, а працюючих - усього до 5 мільйонів. Тобто один робітник утримуватиме трьох непрацездатних.

Дмитро Шушпанов, д.е.н., проф., завідувач відділу Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України:

Через 10 років половина населення країни це буде 50+, ну, самі розумієте, що це величезна загроза і виклик для держави.

Утім, у Мінсоцполітики не втрачають оптимізму. Уже розроблено стратегічну програму подолання демографічної кризи.

Оксана Жолнович, міністр соціальної політики України:

Вона розрахована на 30 років для того, щоб вижити максимальну кількість заходів і допомогти відновити, збільшити людський капітал в Україні. І, зрозуміло, це вимагає додаткових заходів. Якщо тут люди в Україні, які живуть, кажуть нам погано, у нас немає сервісів для дітей, у нас погана освіта, у нас немає житла і немає роботи, ніхто не повернеться. Це базові речі, тому, якщо ми забезпечимо для українців, які зараз тут, гідні умови життя, роботи й розвитку, то це буде магнітом для повернення інших.

Тим часом Ольга в Німеччині зважує все практично.

Ольга Гелевера, виїхала з сином з України за рік після початку російської агресії:

Якщо я повернуся до Києва, мені треба працювати самостійно, винаймати квартиру, і дитина повинна знову адаптуватися, знову навчатися. Мені складно, я цього боюся.

Яна Беркут, вдова військовослужбовця, народила дитину під час повномасштабної війни:

Треба ще дожити до цього. Я так на багато років я не думаю. Треба жити одним днем на сьогодні.

А Яна вирішила жити одним днем. Головне, щоб Святослав був здоровим.