Допомога США під питанням: що чекає ЗСУ [ Редагувати ]
З перебоями у постачанні військової допомоги зі США Київ зіткнувся вже втретє. Вперше це сталося два роки тому, коли в Конгресі застопорилося обговорення бюджету. Цього ж року, в березні, окрім відправлення озброєнь, Вашингтон поставив на паузу і обмін розвідданими.
Якщо зараз США таки призупинять поставки, ЗСУ доведеться знову економити боєприпаси. В американському Інституті вивчення війни прогнозують, що пауза прискорить російські здобутки на полі бою, але навряд чи призведе до проривів на оперативному рівні. Отже, на чому вона позначиться насамперед - в матеріалі нашої міжнародної оглядачки Світлани Чернецької.
Військова допомога зі США становить близько 40% усього озброєння українського війська. Але найвідчутніша частка - саме в озброєнні Повітряних сил. Близько 70% систем, які використовують українська ППО та авіація, саме американського походження.
Протиповітряна оборона України - кількарівнева і складається із багатьох збройних систем. Через проблеми з постачанням, дірка може утворитися в першій лінії захисту. Найвищий щит парасольки ППО - це американські "Петріот", французько-італійські SAMP/T та радянські С-300. Усі ці системи мають найбільшу дальність, тобто першими бачать загрози в небі.
Втім, старенькі С-300 не перехоплюють балістику. А сучасні SAMP/T - лише частково, окремі типи меншої дальності. Не працюють проти російських "Кинджалів" та "Іскандерів". Тоді як "Петріот" мають найкращу ефективність для збиття балістичних ракет.
Схожу за характеристиками зброю мають у Південній Кореї - L-SAM. Її лише запускають у масове виробництво та не випробовували в бойових умовах. А, приміром, Ізраїль має антибалістичні Arrow 2 і 3. Але вони не такі універсальні, як "Петріот" - не працюють по дронах і крилатих ракетах.
Валерій Романенко, авіаційний експерт, провідний науковий співробітник НАУ:
Поки що доступних аналогів не існує. Крім того, на аналоги треба мінімально 3 місяці перевчатися. На аналоги потрібно місяць для того, щоб домовитися оплатити, привезти, розгорнути. А за 4 місяці тут, ну, можемо зазнавати збитків, бо росіяни весь час накопичують. Вони здатні випускати понад 60 ракет.
Американські ракети PAC-3 завжди були в дефіциті. Їх використовували лише для найпріоритетніших цілей. І без них "Петріот" втратять ключову перевагу. Але ці системи можна буде продовжувати використовувати як далекобійну зброю. Бо Німеччина продовжує постачання ракет PAC-2. Вони гірше працюють по балістиці, але ефективні для інших загроз.
Кір Джайлз, науковий керівник Дослідницького центру конфліктології (Велика Британія):
Щодо дуже високоякісних систем озброєння та тих, які мають дуже унікальні можливості, як, наприклад, Patriot, то складність полягає не лише в тому, що їхня кількість обмежена у світі. Але й в тому, що їх виробництво є надзвичайно довгим і дорогим. Потрібно багато часу, щоб ракети були фізично виготовлені, до 2 років часу, бо це ще й переправлення з країни в країну - для збірки компонентів.
Друга лінія захисту - це середня або проміжна ланка ППО. Ця лінія оборони ефективна в боротьбі з крилатими ракетами, дронами та ворожими літаками. Але безсила перед балістикою. Тут ситуація більш різноманітна. Це німецькі IRIS-T, американсько-норвезькі NASAMS, італійсько-іспанські Aspide, американсько-іспанські Hawk та радянські "БУКи".
І тут теж все не так просто. Бо американські ракети використовують не лише в NASAMS, а навіть у частині радянських ЗРК "Бук". Їх спеціально модифікували під боєприпаси AMRAAM, бо радянські снаряди закінчуються. Здавалося б, Ф-16 могли б перебрати частину завдань на себе. Але й тут сильна залежність від американського озброєння - це ракети "Сайндвіндер" та "Амраам", які теж у червоному списку США.
Найбільше найменувань зброї у ближній ланці ППО. Починаючи від рушниць та кулеметів, переносних зенітних комплексів, до самохідних комплексів. Тут суміш американських, німецьких, французьких, британських, польських, шведських та інших виробників. І такі вогневі групи здатні збивати не лише "Шахеди", але й крилаті ракети теж. Тут призупинення американської допомоги буде теж відчутним. Але більше варіантів, чим її замінити.
Валерій Романенко, авіаційний експерт, провідний науковий співробітник НАУ:
Наприклад, антишахедні ракети від фірми "Тейлз", бельгійського філіалу, виробництво збільшено 5 разів. Виробництво ракет до "Айріс-Т" весь час збільшується. Виробництво крилатих бомб "Хаммер", скажімо, процентів на 25 збільшилося. Виробництво компонентів до комплексу "Петріот" розгорнуто в Польщі, розгорнуто в Німеччині. Але це компоненти. У Польщі лише контейнери виробляють.
Тобто, Європа значно краще підготовлена до втрати американської допомоги, ніж, приміром, навіть рік тому.
Джеймс Ніксі, директор програми "Росія та Євразія" Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House:
Збільшення власних можливостей України з виробництва зброї, а також той факт, що європейці не залишають українців, то вимальовується не така похмура картина, якою її іноді зображують. Хоча ситуація дуже серйозна, виходячи з того, що Сполучені Штати були таким собі кінцевим опорним пунктом, кінцевим гарантом, яким вони більше не є.
Втім, без дірок не обійдеться і на фронті. Бо якщо протитанкові ракети "Hellfire" можна замінити британськими "Брімстоун" чи навіть українськими ракетами калібру 133 мм. То високомобільні артилерійські системи "Хаймарс" - наразі незамінні.
Валерій Романенко, авіаційний експерт, провідний науковий співробітник НАУ:
Аналогів поки що нема. Тобто, ми на глибину до 70-80 кілометрів не зможемо наносити ефективні удари. А це якраз, скажімо, оперативна дальність для того, щоб бити по російських резервах, які підходять для продовження штурмів, продовження м'ясних штурмів.
За останні пів року Вашингтон передав більше боєприпасів, ніж вся Європа разом узята. Але й домашнє виробництво продовжували нарощувати. Приміром, за 2024-й, Україна у два з половиною рази наростила виготовлення артилерійських та мінометних боєприпасів - до 2 з половиною мільйонів. І розширення виробництва триває. Крім того, снаряди для України фінансує Євросоюз та окремі союзники: Польща, Чехія, Естонія, Норвегія, Велика Британія, Швеція та інші.
Кір Джайлз, науковий керівник Дослідницького центру конфліктології (Велика Британія):
Немає сумнівів, що кожен, хто стежив за подіями, був готовий до цього моменту. Насправді в деякому сенсі дивно, що знадобилося так багато часу не лише Трампу, але й високопосадовцям його адміністрації, щоб виконати те, що вони завжди обіцяли зробити. Тож цілком логічно припустити, що не лише Україна, а й інші країни коаліції, що підтримують Україну, готувалися до цього моменту.
Це вже втретє Київ зіткнувся із перебоями у постачанні військової допомоги зі США. Вперше це сталося два роки тому, коли в Конгресі застопорилося обговорення бюджету. І ось нещодавно в березні, коли, окрім відправлення озброєнь, на паузу поставили також і обмін розвідданими. За підрахунками аналітиків, після зупинки з боку США, Україна може підтримувати темпи боротьби та опору ще протягом чотирьох-шести місяців.
