Навiщо Грузiя надала американським солдатам спецiальний статус? [ Редагувати ]

Напруження в стосунках з партнерами мало не змусило Вашингтон шукати новi мiсця для розташування власних вiйськових баз. Пентагон доволi серйозно розглядав варiант передислокацiї своїх частин iз Нiмеччини до Польщi.

Нова Європа зовсiм не проти у такий спосiб допомогти, так би мовити, старшому братовi, сподiваючись, натомiсть, на його пiдтримку. Зрештою, не лише нова Європа, адже у Сполучених Штатiв з'явився ще один прихильник - Закавказзя. Щоправда, будуючи з ним свої стосунки, Бiлий дiм змушений враховувати iнтереси Кремля - ще одного стратегiчного партнера.

Грузини побоюються, що можуть стати заручниками в новiй битвi за Кавказ. Тут, у самому серцi регіону зiйшлися iнтереси, як Росiї, так i Сполучених Штатiв.

Чи не на кожнiй вулицi Тбiлiсi щодня можна побачити десятки полiцейських iз автоматами та сотнi перехожих у рiзному камуфляжi. Грузини навiть жартують, що вiйськових в країнi в кiлька разiв бiльше, нiж людей у цивiльному. Хоч, тепер бути вояком аж нiяк не престижно - у армiї немає грошей навiть на форму - так i вiдбувають службу 26 тисяч солдат у неповному обладунку.

Через фiнансову скруту у пiдроздiлах побiльшало самовбивств та бунтiв. Кадровi офiцери забувають про вiйськову справу i стають фабрикантами. Користуючись зв'язками на полiтичному Олiмпi, вони скуповують заводи. Хоча, у запас рiдко хто йде. Кожен з майже 30-тисячної армiї мрiє потрапити у спецпiдроздiл "Коммандос". Його формують американцi, тому i зарплатня тут незрiвнянно вища. Коммандос отримує до 400 доларiв на мiсяць, в той час, як зарплатня мiнiстра оборони ледь перевищує 180. У Тбiлiсi не приховують, що вдячнi Вашингтоновi за його пiклування. А тому й вiдповiсти вирiшили гiдно - надали воякам США особливий статус, хоча, тiльки на рiк. Реакцiя Росiї була миттєвою - Держдума висловила протест. Хоча, таке обурення росiян грузинiв мало схвилювало.

Гела Бежуашвiлi, заступник мiнiстра оборони Грузiї: "Этот договор предоставляет льготы и статус американским военным, что очень нужно нам".

Мамука Арешидзе, координатор з мiжрегiональних вiдносин при державному мiнiстрi Грузiї: "Для нас очень важен этот документ - мы постоянно ждем провокаций со стороны России. И я уже могу утверждать, что летом будет провокация в Кодорском ущелье - я это просто знаю".

Тут, у центрi Пiвденного Кавказу вже рокiв iз десять росiян називають небажаними гостями. Грузини навiть побоювалися, що на початку вiйськової операцiї в Iраку американцi поступляться своїми iнтересами у цьому регiонi. Такi пiдозри довелося спростовувати самому Джорджу Бушу. У Тбiлiсi зближення Вашингтона й Москви сприймають не надто позитивно - хоча, розумiють, що у будь-якому разi їм доведеться танцювати пiд вже замовлену музику.

Бачо Корчилава, журналiст ''Головної газети'': "Шеварднадзе только сейчас отдал приоритет урегулированию отношений с США. В дальнейшем будет создан треугольник Россия-Грузия-США. И учитывать в нем грузинские интересы будут именно США".

Слiдом за Сполученими Штатами за Грузiю взявся i Пiвнiчно-Атлантичний альянс. НАТО вже надсилає свою вiйськову технiку. Вочевидь, Шеварднадзе така зацiкавленiсть з боку Заходу прийшлася до душi - вiн вже запропонував утворити нову систему безпеки - вiд Чорного моря до Балтики. Пiсля чого, як сподiваються у Грузiї, значно збiльшиться iнвестування з-за кордону.

Бачо Корчилава, журналiст ''Головної газети'': "Ни одна страна не будет инвестировать многомиллиардные проекты в страну, которая не находится не в ее сфере влияния".

Першi особи Азербайджану та Грузiї не приховують, що їм не по кишенi розбудовувати свою частину розрекламованого нафтопроводу Баку-Джейхан. Роботи ще не розпочалися - а коштiв вже немає. Водночас, нi для кого не є секретом, що на ринки Пiвденного Кавказу подекуди побоюються приходити не лише захiднi пiдприємцi, а й навiть росiйськi. Та, не зважаючи на подiбну недовiру, в Тбiлiсi згадали про ще один, дещо призабутий, проект.

Мамука Арешидзе, координатор з мiжрегiональних вiдносин при державному мiнiстрi Грузiї: "Нам важен нефтепровод не только идущий к югу, но и к северо-западу, в сторону Украины".

У Тбiлiсi розумiють - без високого заступництва не розвиватиметься власна економiка. Грузія згодна мати справу з США, аби їй за це вiддячили i бажано грошима. Американцi ж у надiї отримати, як ще один засiб упливу на Москву, так i розраховуючи на економiчнi дивiденди, вже взялися реформувати грузинську армiю. Отже, це й справдi вигiдна дружба, побудована на нафтi й грошах.