Хто дав право будувати на людських кістках? [ Редагувати ]

Бабин Яр називають "Раною української землi". Саме тут гiтлерiвцi розстрiляли понад сто тисяч людей - євреїв, циган, українцiв, росiян... Не дивно, що звiстка про будь-яке будiвництво у цiй мiсцевостi викликає палкi дискусiї. Чи може окрема органiзацiя, якою б впливовою та забезпеченою вона не була, чиї б iнтереси вона не представляла привласнювати право на пам'ять про трагедiю?

Спочатку були грошi. I грошi були у "Джойнта". Через цю органiзацiю американськi спонсори спрямовують кошти єврейським общинам за кордоном. Чотири роки тому "Джойнт" та спонсори вирiшили, що в Українi та Росiї недостатньо єврейських общинно-культурних центрiв. Хоча тiльки в Києвi їх на той час було вже вiсiм.

Генріх Фiльваров, архітектор, доктор наук: "Джойнт" имел в виду строительство трёх Центров - Москва, Санкт-Петербург и Киев. В Санкт-Петербурге уже практически заканчивается создание такого Центра. В Москве он тоже формируется. И для Киева, конечно же, необходимо было критическое переосмысление того, что может быть построено в Киеве, а именно в районе Сырца, в районе Бабьего Яра".

Так, саме Бабин Яр було обрано мiсцем для новобудови. Про що свiдчить оцей знак, встановлений неподалiк пам'ятника "Радянським громадянам i вiйськовополоненим" i майже поруч iз дерев'яним хрестом, яким вшановано пам'ять розстрiляних активiстiв ОУН.

Згiдно напису на цiй стелi, саме тут буде споруджено Єврейський общинно-культурний центр "Спадщина". Цi дерева будуть вирубанi i на їхньому мiсцi з'явиться чотириповерхова будiвля загальною площею десь пiвтори тисячi квадратних метрiв.

Деякi ЗМI наводили ще бiльшу цифру - 7100. Але головне навiть не в розмiрах Центру.

Дивно, що Київмiськрада, надаючи землю пiд забудову, забула своє ж рiшення вiд 1979-го року. На пiдставi якого не дозволили поставити невеликий пам'ятник розстрiляним у Бабиному Яру циганам та спорудити капличку бiля могили Олени Телiги. У документi сказано: "дiлянка навколо пам'ятника "Радянським громадянам i вiйськовополоненим" входить до зони, де заборонено будь-яке будiвництво, що негативно впливає на характер ландшафту". Наголосимо - у першу чергу "морального ландшафту" нашого суспiльства.

Мирослав Попович, академік НАН України, співголова Громадського комітету зі вшанування пам'яті жертв Бабиного яру: "Ми намагалися встановити, хоча б iмовiрнiсть того, що цими дорогами людей вели на розстрiл. I можу абсолютно обґрунтовано сказати, що є надзвичайно висока iмовiрнiсть того, що саме оцi два страшних єврейськi днi, що там цими шляхами вели на розстрiл цих нещасних. Навiть якщо це ще не встановлено, а тiльки дуже висока iмовiрнiсть, то цього вже достатньо для того, щоб ми це мiсце оголосили святим i трагiчним. Трагiчним мiсцем для iсторiї нашого краю, для iсторiї єврейського народу, для iсторiї циганського народу i для всiх нас. Бо це вiдбувалося на нашiй землi - це рана землi".

Не дуже заспокоюють громадськiсть запевнення прихильникiв спорудження центру "Спадщина", що це буде меморiальний комплекс i музей. Варто згадати слова пана Амоса Авгара - представника "Джойнта" в минулому i iдейного батька проекту. Цитуємо: "Це не повинен бути просто музей. Ми бажаємо створити центр, в якому билося б живе серце нашої духовностi i культури". Ще влучнiше висловилися ізраїльські архiтектори Данiель та Ульрiка Плезнер: "Общинний центр повинен представляти життя, смерть i вiдродження єврейської общини Києва та України, чиї iсторичнi коренi знаходяться у Києвi i заглиблюються у грунт Бабиного Яру, над котрим нове життя квiтне серед гiлОк, листя та пташок, начебто не усвiдомлюючи того, що тут вiдбулось.

Ілля Левiтас, голова Ради представників громадських організацій національних меншин України при Президенті України: "Для нас головне - побудувати цей комплекс, бо iншої можливостi нема. Є люди, якi пропонують "Давайте так, давайте так". Давайте. Але де грошi?"

Може, таке ставлення до проблеми обумовлено позицiєю "Джойнта", який визнає тiльки думку "керiвникiв єврейських органiзацiй Києва та України". Але ж далеко не всiх.

Йосип Зiсельс, виконавчий віце-президент Конгресу національних общин України: "То, что у одной организации нашлись деньги, а у других их нет, это ещё ничего не означает. Ведь есть некоторый предел даже деньгам. Многое, конечно, можно купить в нашей жизни, особенно в нашей бедной стране, но, в конце концов, не всё же можно купить".

Нiхто не заперечує, що у Києвi повинен бути Єврейський общинно-культурний центр. I не лише з навчальними класами i музеєм Голокосту. Так само, мабуть, як i Меморiальний комплекс у Бабиному Яру. Але яким їм бути i де саме, має вирiшувати широка громадськiсть такої багатонацiональної держави, як Україна. А цивiлiзованим суспiльство стає, хочеться вiрити, не через наявнiсть грошей - а тодi, коли кожен вiдчуває сором за кинутий недопалок чи розбиту пляшку на землi Бабиного Яру, кому муляють око гаражi, якi десятки рокiв нiяк не приберуть з його територiї.