Скнилів. Рік потому [ Редагувати ]

Нiщо того сонячного суботнього дня не вiщувало трагедії. Нiхто з глядачiв навiть подумати не мiг про те, що стало предметом широкого, на всю державу, обговорення пiзнiше: що постановники авiашоу схалтурили пiд час пiдготовки, а льотчики-аси, вiдступивши вiд затвердженого сценарiю, почали iмпровiзувати. Всi, з нагоди круглої дати (60 рокiв) та з огляду на солiднiсть iменинника (14-й корпус ВПС України), чекали чогось неймовiрного. Чогось виняткового. Чогось надвражаючого.

Пожежнi машини, панiка, сум'яття, переполох. I одна за одною - карети швидкої допомоги. Масштаб трагедiї усвiдомили не одразу. В це важко повiрити, але за першими офiцiйними даними - постраждало з десяток людей... Цифри стрибали щопiвгодини. 15, 25, 50, 78...

Василь Савчин, завідуючий дитячим опіковим відділенням Міської лікарні номер 8: "Мама привезла дитину, того хлопчика, що у нас лежить. Мама в якому шоцi була! Вона привезла його в лiкарню, що не впiзнала, що то не її дитина. Вона привезла, тут йому почали надавати допомогу. Вона сказала: "То не мiй син!" Уявляєте? Везеш дитину - i не впiзнати... Який то шок був! Вона тодi каже: "Боже мiй, то ж не моя дитина!" I поїхала шукати свою дитину..."

Цифра 27 лiкарям Львiвської швидкої запам'ятається надовго. I рiч навiть не в тім, хто i як ставиться до прикмет та iншої мiстики. 27 - номер моделi лiтака. 27-го - цей лiтак принiс горе багатьом десяткам людей. А ще - мало хто знає, що того ж 27-го, тiльки мiсяцем ранiше, в тiй же лiкарнi швидкої допомоги проводилися навчання з цивiльної оборони. Лiкарям та медперсоналу було запропоновано попрацювати в екстремальному режимi. Для цього iмiтували надзвичайну ситуацiю.

Збiг обставин? Попередження непередбачуваного i жорстокого режисера на ім'я Фатум, який провiв генеральну репетицiю свята, що, за його сценарiєм, мало перетворитися на трагедiю? Чи все ж таки недобрi передчуття органiзаторiв шоу, котрi, на вiдмiну вiд глядачiв, могли мати якiсь сумнiви щодо його безпечностi? Реальнiсть майбутнього пiд час навчань була вiдтворена майже невiртуально: все, окрiм падаючого лiтака i потокiв кровi. Лiкарi побiгали з носилками, розподiлили їх по палатах i реанiмацiйних, переконалися у справностi лiфтiв i заспокоїлися.

Ірина Мельник, зав. приймальним відділом Львівської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги: "Але те, що сталося реально, ясна рiч, що то - жахливi речi. Якi перевершили всiлякi сподiвання".

Олег Кузьма, лікар реанімаційно-анестезіологічного відділення Львівської комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги: " Якщо би люди не приїхали з дому, люди, якi почули, навiть були люди, якi були на лiтовищi, з наших лiкарiв, i вскочили в першу машину швидкої, яка їхала сюди, приїхали на роботу i працювали до пiвночi. Працювали разом iз нами. Були такi, що дзвонили з дому: "Що треба?" Ясна рiч, що треба - люди, приїжджали, практично всi були, сестри, санiтарки, доктори, iнакше летальнiсть була б набагато бiльша".

В той день лiкарі-реанiматологи швидкої, що не були на чергуваннi, ховали свого колегу. Але їхньої присутностi бiльше потребували живi.

Ірина Мельник, зав. приймальним відділом Львівської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги: "І, подзвонивши на цвинтар по мобiльному телефону, був якраз заступник головного лiкаря по хiрургiчнiй роботi, всi травматологи з цвинтаря приїхали сюди. Так само вони були зiбранi там завдяки смертi того травматолога. То тоже такий збiг обставин".

Все почалося з "банального" дзвiнка - мовляв, лiтак упав. Через декiлька секунд - знову дзвiнок. На тому кiнцi уточнили: лiтак упав на людей.

 

На мить у небi стало дуже тихо. А далi багатотонна махина з неймовiрною швидкiстю почала наближатися до землi. Лiтак не змiг довершити вiраж, бо спустився аж занадто низько, - черкнув по дереву, потiм зачепив бензозаправник, одну з трибун iз глядачами, демонстрацiйний лiтак, що стояв на приколi. Вiдiрвавши йому кiль, упав на землю й вибухнув. Дехто з очевидцiв стверджує, що найбiльше життiв забрав саме цей полiт вiдiрваного кіля. Саме вiн упав у гущу глядачiв, миттєво перетворивши її на купу тiл. Iншi свiдки вважають, що такої кiлькостi жертв не було б, якби лiтак зiткнувся з землею на пiвтори-двi секунди пiзнiше. Тодi вiн не зачепив би хвостом колючий дрiт - огорожу лiтовища. Кажуть, що саме цим дротом, нiби ножем, було перерiзано кiлька десяткiв людей. "Якби"... У реальних подiях воно не має сили, скiльки б його не повторювали. У реальностi показушне свято з елементами повiтряного балету перетворилося на страшне горе, криваве мiсиво. Це сталося о 12:50.

Олександр Сендега, губернатор Львівської області: "Це було на моїх очах, я був там присутнiй. I завжди себе ловлю на думцi, що мiж радiстю i сльозами, мiж бiдою - дуже тривала мить. Саме так показала Скнилiвська трагедiя".

Повсякденний гомiн велетенського мiста завмер перед тривожним завиванням сирен спецмашин. Городяни хотiли знати: що сталося? За кiлька годин бiля лiкарень зiбралися сотнi людей. Львів'яни кинулися до обласної станцiї переливання кровi. Першого ж дня кров здали понад 200 чоловiк.

Ближче до вечора сотнi стривожених батькiв i родичiв, котрі почули про трагедiю, почали стягуватися на вулицю Пекарську, до примiщення мiського моргу - дiзнатися, чи немає там близьких i рiдних...

Володимир Шкідченко, екс-міністр оборони України: "Я згоден, що цi фото повинен побачити кожен офiцер. Щоб вiн розумiв, до чого можуть довести наслiдки".

 

Євген Марчук, голова комісії з розслідування причин катастрофи: "Отримання тiєї чи iншої посади - це не тiльки доступ до якихось рiшень, а це i доступ до дуже великої вiдповiдальностi за свої рiшення чи вiдсутнiсть рiшень, коли це пов'язано з безпекою людей".

Леонід Кучма, Президент України: "Можна тiльки в страшному снi таке побачити... Саме глибоке спiвчуття родинам загиблих - тут також високi слова зайвi... Я переконаний, сам буду тримати це на контролi, щоб кожна сім'я не опинилася без допомоги".

I тут почалося нове показушне шоу - пiд гучною назвою "Розслiдування та пошук причин i покарання винних у катастрофi". Неофiцiйно вiйськовим порекомендували з'являтися в мiстi "в цивiльному" - щоб не постраждали вiд нападiв розлючених громадян. Хоча всi - i потерпiлi, i просто спостерiгачi - розумiли: саме з вiйськових i зроблять головних винуватцiв, стрілочникiв.

Одразу ж мiськi та обласнi властi заявили про те, що вони жодним чином не причетнi до скнилiвських подiй. А як же тодi пiдписане головою облдержадмiнiстрацiї розпорядження "Про вiдзначення 60-ї рiчницi 14-го корпусу ВПС України" Зараз чиновники говорять:

Олександр Сендега, губернатор Львівської області: "Це - людське життя. Людина потребує шоу. Є певнi ризики. Але завжди треба дуже детально прогнозувати, вивчати... Ну, скажiмо, це вiддаль, на якiй вiддалi це має бути. Як це повинно бути... І завжди це можна - забезпечити безпеку".

Завжди можна. Але чомусь забезпечувати безпеку на лiтовище з десятитисячним натовпом було вiдправлено... аж двi карети швидкої допомоги. Чомусь лiтак-убивця виконував свiй небезпечний трюк буквально над головами маси людей - i дiтей, i дорослих.

Того ж дня Верховний головнокомандувач Збройними Силами України Леонiд Кучма позбавив посади головкома ВПС Вiктора Стрельникова. Через 2 мiсяцi, 24 вересня, його й зовсiм звiльнили з вiйськової служби. Але... не за подiї на Скнилiвському Лiтовищi, а... за станом здоров'я.

Мiнiстровi оборони Володимиру Шкiдченку вiдставку не пiдписали. Пiзнiше Євген Марчук, котрий очолював державну комiсiю з розслiдування причин катастрофи, зробив перший висновок: трагедiя у Львовi сталася в результатi, цитую, "численних порушень i недолiкiв з боку органiзаторiв авiашоу, вiйськових, мiсцевої влади, а також через вiдхилення пiлотiв вiд запланованих завдань". Генеральна прокуратура привселюдно пообiцяла, що вiдповiдальнiсть за трагедiю понесуть 13 посадових осiб, серед них - 8 генералiв. НевдОвзi число винних скоротилося до 12. Заступник командуючого 14-м авiакорпусом Анатолiй Третьяков у перших же своїх коментарях заявив: причина катастрофи - порушення пiлотного завдання. I додав: "Це називається недисциплiнованiстю льотного складу". Iз головним керiвником польотiв на авiашоу поспiшив погодитися його помiчник - теж на той час заарештований Сергiй Яцюк. Хоча...

Володимир Топонар, командир екіпажу Су-27: "Накануне полета, после тренировочного полета, Егоров и Яцюк, который руководитель полетами, было нам согласовано - между нами троими - как мы будем выполнять пилотаж и нас трое, которые будут именно участвовать в пилотаже и которые знают досконально пилотаж. Было договорено, что мы будем выполнять и если бы я выполнял в другую сторону. Вот тогда бы Егоров схватился за управление Яцюк бы с земли сказал, куда вы крутите и от тогда бы не известно чем закончилось. А я выполнял именно как было договорено".

Але все одно крайнiми виявилися пiлоти Су-27, якi, нiбито через особистий кураж i прагнення якомога сильнiше вразити глядачiв та командування, самочинно пiшли на порушення правил безпеки i виконували фiгури вищого пiлотажу на малій висотi.

До лiквiдацiї наслiдкiв Скнилiвської трагедiї долучилися не лише всi областi України. Буквально другого-третього дня почала надходити допомога iз-за кордону.

Віктор Кімакович, начальник управління охорони здоров'я Львівської облдержадміністрації: "Перша допомога, як не дивно, прийшла з Iспанiї. Iспанцi першi прилетiли. I вони привезли певне обладнання, в основному, це були лiки i перев'язочний матерiал. I iнтенсивна допомога вже почала поступати десь приблизно з 4-5-го дня пiсля трагедiї, тобто першi днi ми справлялися тими можливостями, тими медичними засобами, якi в нас були, i я можу це абсолютно стверджувати, що ми мали достатньо лiкiв i перев'язочного матерiалу, ми вiдкрили склади мобiлiзацiйного резерву. Пiдключили навiть приватнi аптеки. Тобто ми вийшли з тої ситуацiї вiдносно медичного забезпечення".

Допомога надходила ще довго. Навiть через три мiсяцi пiсля трагедiї поступали медичнi вантажi. За даними управлiння охорони здоров'я десятеро з постраждалих отримали iнвалiднiсть. Троє з них потребуватимуть медичного догляду все своє життя. Ще 40 людей кiлька рокiв страждатимуть вiд ран.

Богдан Матолич, заступник губернатора, голова Комісії з питань використання благодійної допомоги на ліквідацію наслідків авіакатастрофи в місті Львові: "Певна кiлькiсть людей дiстала до зимового перiоду в минулому роцi просто сiльськогосподарську продукцiю з iнiцiативи сiльгосппрацiвникiв. Дехто був переведений по заявах, особливо там, де були втраченi годувальники, з комерцiйної форми навчання на державну у вузах. Деякi дiти були за нашим клопотанням звiльненi з лав армiї в зв'язку з тим, що в сім'ї була втрата годувальника".

Енергопостачальники теж не залишилися байдужими - багатьом потерпiлим були списанi борги за комунальнi послуги. Навiть робочi мiсця були запропонованi членам сiмей, що втратили годувальника.

Богдан Матолич, заступник губернатора, голова Комісії з питань використання благодійної допомоги на ліквідацію наслідків авіакатастрофи в місті Львові: "18 чоловiк зверталися за працевлаштуванням у зв'язку з тим, що вони не мали вiдповiдного мiсця роботи. В нас є цiла мережа в системi соцiального захисту, починаючи вiд обласного центру зайнятостi i центрами зайнятостi в районах. Ми одразу включили в цю роботу, щоб вони подивилися на базi своїх даних, пiдiбрали вiдповiднi роботи, вiльнi вакансiї спецiально пiд цих людей, пiд їхнi можливостi. Но, на жаль, пiсля отримання грошових допомоги бiльшiсть iз цих людей вiдмовилися вiд працевлаштування, очевидно, маючи намiри iншi".

Потерпiлi отримали близько 10-ти мiльйонiв гривень грошової допомоги вiд держави. Кошти на лiквiдацiю наслiдкiв катастрофи надiслали також понад пiвтори тисячi рiзноманiтних фондiв i громадських органiзацiй. Для контролю за суто цiльовим використанням грошей були створенi монiторинговi групи.

Олександр Сендега, губернатор Львівської області: "В процесi роботи з сім'ями виявилися дуже багато таких чисто житейських питань. Це питання i соцiального захисту, це i працевлаштування, це i створення відповідних житлових умов, я i якiсь побутовi незручностi, надзвичайно багато рiзних питань. Але ось цi монiторинговi групи , якi ми створили, робота територiальних органiв управлiння, районних адмiнiстрацiй, управлiнь, все це дало свiй результат. Звичайно, цi люди, якi потерпiли пiсля Скнилiвської трагедiї, вони звертаються i по сьогоднiшнiй день. I ми розумiємо, що допоки будуть звертатися цi люди, будуть виникати питання. I ми, як влада, зобов'язані вiдслiдковувати i найважливіше - надавати вiдповiдну допомогу, що буде в наших силах i по можливостях".

З розмови постраждалого з Володимиром Топонарем, командиром екіпажу Су-27:
- Вот этот момент, это момент убийства - убийства моих жены и сына. Дальше вы сделали вот это!
- Это не я сделал...
- Это вы сделали! Вот впереди - вот это 77 человек, которых вы лишили жизни, благодаря своим действиям.
- Мои действия были правильными...
- Об этом мы поговорим с вами на суде.

Замiсть дюжини обіцяних Генеральною прокуратурою, в трагедiї звинуватили тiльки шiстьох. Високi посадовцi з будiвлi на Рiзницькiй вирiшили, що розплачуватися мають екс-головком ВПС Вiктор Стрельников, колишнiй командувач 14-м авiакорпусом Сергiй Онищенко, його заступник Анатолiй Третьяков, помiчник керiвника польотiв Юрiй Яцюк i пiлот лiтака Володимир Топонар. Проти Юрiя Єгорова, другого пiлота Су-27, порушено карну справу за статтею 416-ю - недотримання правил польоту.

Головним стрілочником, як i передбачалося, виявився перший пiлот лiтака. На нього списали весь клубок злочинної фабули. До "вiдхилення вiд завдання" додалася халатна пiдготовка до польоту. Обвинувачення складається з 70-ти сторiнок. Топонар не знiмає з себе провину за людськi смертi i калiцтва. Вiн визнає, що винен. Але в чому саме? У тім, що не вiдмовився вiд виконання клятої "косої петлi з переворотом"! Хто ж її запланував? Припустимо, чисто теоретично виконання такої фiгури було можливе, i це пiдтвердять експерти, тодi хто i чому доручив зробити це саме Топонару, якщо вже вiн такий безвiдповiдальний?

Володимир Топонар, командир екіпажу Су-27: "Сенс в подарованому менi життi бачу передусiм у недопущеннi того, щоб трагедiй, подiбних скнилiвськiй, не повторювалось. Саме в цьому мета публiчного звернення до людей. Каюсь i прошу прощенiя, люди, не для того, щоб применшити власну вину, вгамувати свiй бiль i горе дiтей i внукiв. Найбiльше свою провину бачу в тому, що не вiдмовився вiд фатального польоту. Спрацювали 26 рокiв вiйськової дисциплiни - наказ видано - треба виконувати".

Вiн каже, що про нiбито порушення ним зони пiлотажу дiзнався тiльки в СИЗО. Заявляє, що та зона пiлотажу чиїмсь рiшенням була звужена в десять разiв, i вже саме це таїло в собi небезпеку. Але про неї нiхто нiкого не попередив.

Володимир Топонар, командир екіпажу Су-27: "Я узнал, что вышел из зоны пилотажа, сидя в СИЗО. Я был неприятно удивлен... А где же все остальные были? Начиная от Стрельникова, все с телефонами и рациями, и - я начал пилотаж, уже выйдя за зону пилотажа. Никто ни одного слова не сказал..."

Розшифровка "чорного ящику":

Топонар: "Где зрители, на х..?"
Егоров: "Не знаю, где они бл..."
Топонар: "А, вон, вижу".
Егоров: "...Твою мать...! С правой стороны нет!"
Топонарь (наземному керівництву): "Пилотаж влево выполняю".
Егоров: "Ну что, пошли?"

Розслідування триває й досі. Попереду судові засідання, які можуть тривати не один рік. В чий бік схиляться терези Феміди - невідомо. Але вже сьогодні починають розпалюватися нові пристрасті.

Святослав Пискун, Генеральний прокурор України: "Звільнили з-під варти кого тільки можна було звільняти. Призначено було 500 експертиз. I, нажаль, сьогоднi тiльки пред'явлено обвинувачення одному тiльки учаснику цiєї трагедiї".

Звичайно, можна все списати на фатальний збiг обставин. На мiстику. На число 27 i демонiчнi сили, що перетворюють шоу в криваве мiсиво. Але ж згадаємо: 27 червня, рiвно за мiсяць до Скнилiвської трагедiї, було проведене навчання лiкарiв за вiртуальними наслiдками вiртуального падiння лiтака. Отже, про можливi наслiдки небезпечних ювiлейних вiражiв "а ля Голiвуд" здогадувалися тi, хто ставив шоу? Тi, хто в своїй бурхливiй уявi спланував косi петлi з переворотом над головами людей? На що сподiвалися? Що "пронесе"? Що "якось воно буде?" Що "виконавець викрутиться, а публiка ахне?" Не пронесло.

Що робити далi? Вiдкинути повітрянi шоу як такі чи все ж таки вiдверто сказати i собi, i людям: зараз ми - зi своїм рiвнем технiки, зi своєю розхлябанiстю, зi своїми невиправданими амбiцiями - не готовi до подiбних розваг?

Щодо винних... Хто ж вiн, справжнiй автор сценарiю пекельного польоту? Хто вiзував програму? Хто вiддавав наказ? I, з другого боку, хiба немає в армiйському статутi положення про можливiсть невиконання злочинного наказу? Невже страх покарання виправдовує жертви?