Президент Болiвiї залишив країну після повстання селян [ Редагувати ]

Якщо в Нiмеччинi з'ясовують стосунки в парламентi, то в Пiвденнiй Америцi виходять на вулицi. Саме так сталося в Болiвiї, де заворушення тривають вже майже мiсяць.

Президент Болiвiї Гонсало Санчес де Лосада залишив країну. Сiмдесятитрирiчний газовий магнат був обраний главою держави лише 14 мiсяцiв тому. Його вважали одним iз найбагатших людей Латинської Америки. Але власних сил та можливостей де Лосада не розрахував. У полiтичнiй грi вiн програв. Вiсiмнадцятого жовтня, в той час, коли голова конгресу Болiвiї зачитував депутатам листа Президента з проханням про вiдставку, його автор уже був на шляху до Перу.

Все почалося ще в лютому, коли почався загальнонацiональний страйк полiцiї. Проти неї влада кинула болiвiйську армiю. Тринадцятого лютого, в Ла Пасi, розгорнулися справжнi вуличнi бої. Вiйсько воювало проти полiцiї. Народ був на боцi останньої. Єдиний, можливо, в iсторiї людства випадок масової пiдтримки правоохоронцiв. Тодi загинуло троє людей.

А двадцять першого вересня в Коро-Коро, мiстечку на Пiвденному Заходi країни, вибухнуло справжнє повстання. Страйкарiв намагалися розiгнати за допомогою знову ж таки армiї, внаслiдок чого загинуло шiсть цивiльних. Серед них була восьмирiчна дiвчинка. Пiсля цього жителi Коро-Коро сформували озброєнi загони та витiснили солдатiв iз мiста.

Район Коро-Коро майже вiдокремився вiд решти країни i цiлий мiсяць жив за власними законами. Чотирнадцяти-п'ятнадцятирiчнi пiдлiтки наполегливо вивчали стрiлецьку зброю у спецiально зорганiзованих таборах. Перед мiстом виставили снайперiв, котрi були зобов'язанi обстрiлювати автомобiлi з державними службовцями. До речi, до них корокорiвцi прирiвняли також i журналiстiв. Єдина вiдмiннiсть - журналiстськi машини не обстрiлювали, а розбивали камiнням.

Незабаром до жителiв Коро-Коро приєдналися майже всi болiвiйськi селяни. Жителi сiльських районiв блокували Ла Пас, найбiльше мiсто країни. Будь-який транспорт при спробi прорватися манiфестанти закидали камiнням. Спочатку вони вимагали заборонити продаж газу до Сполучених Штатiв, а незабаром стали наполягати на вiдставцi президента.

Фернандо Аргедас, селянський ватажок: "Вiд продажу газу буде добре лише багатiям. Якщо Президент не пiде у вiдставку, ми почнемо громадянську вiйну".

Селяни не зупинилися на обiцянках. Дванадцятого жовтня вони ввiйшли до Ла Паса й почали зводити барикади. Їх пiдтримали студенти унiверситетiв. Барикади також з'явилися у шахтарському мiстечку Оруро та в Санта-Крусi, на сходi країни. Полiцiя оголосила нейтралiтет, i проти протестантiв, як i в лютому, виступила армiя. У країнi запровадили вiйськовий стан. Протягом тижня число жертв збільшилося вiд семи до сiмдесяти. Але селян не вдалося вiдкинути навiть до мiської межi.

Карлос Пiнья Естебан, селянин: "Ми контролюємо дорогу до Ла Паса. Жодна машина тут не пройде. Я гадаю, ми будемо стояти на своєму. Це для нас єдиний шанс полiпшити наше життя. Ми годуємо цю країну, але ми - жебраки. Нехай президент вiддасть нам те, що в нас украв."

Вiддавати борги президента доведеться iншим. Вiсiмнадцятого жовтня президентом став колишнiй вiце-президент, у минулому журналiст Карлос Меса. Пан Меса - теж не пролетар. Вiн спiввласник найпотужнiшого в Болiвiї телеканалу Р.А.Т. та кiлькох iнформагентств. Його пiдтримують як профспiлки, так i мiсцевi олiгархи. Цiкаво, що Р.А.Т. фактично був єдиним загальнонацiональним каналом, що пiдтримав акцiї народного протесту. До речi, за весь час iснування Болiвiї це двiстi п'ята вдала спроба змiнити владу в силовий спосiб. Але бувало й так, що новий Президент утримувався в президентському крiслi лише пiвмiсяця. Латиноамериканська традицiя народних революцiй залишається незмiнною: її починають однi люди, гинуть за неї другi, а користуються її результатами третi, зовсiм iншi.