Трихінельоз [ Редагувати ]

Не на радiсть iнодi буває свято. У цьому нещодавно переконалися мешканцi одного з населених пунктiв Миколаївщини. Принаймнi, наслiдки тих подiй ще довго даватимуться тут взнаки. Втiм, герої нашої програми розповiдатимуть усе самi.

Торiк восени, зазвичай, Казанка готувалася до дня водiя. Люди тiшилися святом. Бо знали - буде добрий стiл, буде i до столу. Але нiхто навiть не уявляв собi такого фiналу - куховарок звинуватили в отруєннi гостей.

Зараз колишнi куховарки перетворилися на свiдкiв. Хоча у справi, що слухатиметься незабаром у сусiдньому - Баштанському - районi, жiнки мали б проходити як потерпiлi. Адже отруєними виявилися саме вони.

Наталiя Короп постраждала бiльш за всiх. Навiть отримала другу групу iнвалiднiстi. Здоров'я втратила на роботi, а точнiше - на пiдробiтках. У неї - виробнича травма. Дивно, але сьогоднi про це нiхто не згадує. У розмовi жiнка весь час наче виправдовувалась. Здається, звикла. Минулої осенi Наталiя Короп готувала у сiльському клубi святковий стiл для водiїв та їхнiх родин. Замовлення для неї було звичним - адже у Казанцi до неї завжди зверталися з подiбними проханнями. Досвiдчена куховарка з помiчницями працювали два днi, люди погуляли на славу i, здавалось, усi були задоволенi. А пiзнiше - почалося.

Наталiя Короп, постраждала: "20 листопада я встала, лице опухло, не було видно, кістки крутило, я до терапевта в медпункт. Вона каже, Наташа, я не знаю".

Дивнi симптоми спершу узяли за грип. Температура не падала - жiнцi ставало дедалi гiрше. Не допомагали нi крапельниця, анi iншi дорогi лiки. Вона вже не вставала з лiжка - аж тут захворiв i чоловiк. Водночас, син, який навчався у Миколаєвi, потрапив до лiкарнi з дiагнозом "трихiнельоз". Вiсiмнадцять випадкiв "трихiнельозу" - такий сумний пiдсумок святкування Дня водiя у Казанцi. Вiсiмнадцять з понад шiстдесяти учасникiв застiлля. Масове отруєння на Миколаївщинi минулої осенi й досi нагадує про себе.

Олена Дзюбас, постраждала: "І інфекціонист київський каже, що не може бути, що захворіли тільки ці дві родини. Хворі люди всі, хто їв це м'ясо, але тільки їх через якийсь час може кожний симптом себя показати. Вони й дома лежали, пухли, а ми пішли до лікарні, тому що нам потрібно було рятуватися".

Саме тодi лiкарi у Казанцi вперше зiткнулися з трихiнельозом. Чотирнадцятьох пацiєнтiв рятували у райцентрi та в областi, троє лiкувалися вдома, ще один - у Харковi. Всi їли страви зi свинини, що готували куховарки Казанкiвського товариства "Промiнь". М'ясо до столу привезли з того ж таки господарства.

Трихiнельоз - страшна гельмiнтозна хвороба. Заражене паразитами м'ясо спричиняє незворотнi змiни в людському органiзмi. Личинки залишаються у м'язах приблизно 40 рокiв - цiлком достатньо, щоб накоїти бiди. Страждають внутрiшнi органи, як правило, у хворого завжди розвиваються енцефалопатiя та мiокардит.

Завідуючий iнфекцiйного вiддiлення Вiталiй Соколов пригадує - перше звернення до лiкарнi мало мiсце двадцять другого листопада. Саме у куховарок було зафiксовано найтяжчий ступiнь хвороби - жiнки куштували сирий фарш. Сьогоднi їх визнано iнвалiдами. Решту тих, хто був тодi на гуляннi, прикрощi теж не оминули. Але багатьом просто пощастило.

Вiталiй Соколов, завідуючий iнфекцiйного вiддiлення Казанкiвськой районной лiкарнi: "Многие потребляли алкоголь, был день водителя, два дня люди праздновали. Алкоголь мог оказать влияние профилактическое воздействие, чтобы человек не заболел. Потому что те же трихинеллы могли пройти транзитом через кишечник и не внедриться и не вызвать заболевания. Это мое личное мнение, я не хочу говорить, что есть какие-то данные. Таких данных в медицине не описано. Но это мое личное мнение и я считаю, что так и получилось".

Початок зими для лiкарiв Казанки був дуже напруженим. Соколов особисто обiйшов подвiр'я райцентру та оглянув усiх, хто був присутнiй на тому святi. Пацiєнтiв додалося, хоча люди неохоче залишали свої домiвки - в кожного худоба та й iншi справи. Лежати у лiкарнi просто нiколи. Розтлумачували по мiсцевому радiо: трихiнельоз - це дуже небезпечно. Усiм, хто за останнiй час виписував та вживав м'ясо iз товариства "Промiнь", негайно звернутися до районної лiкарнi. На трасi Казанка - Кривий Рiг було виставлено мiлiцейськi пости - на обласнi ринки звiдси завжди возили худобу.

Зараз у господарствi не залишилося жодної свинi. Як тiльки було остаточно встановлено дiагноз захворiлим, все поголiв'я тварин негайно вивезли з Казанки i - за документами - спалили. Ще у близько десяти свиней виявили трихiнельоз. Таку ж заразу знайшли i у щурiв, якi мешкали на фермi.

Все, що лишилося вiд багатої колгоспної ферми, зараз роздають на паї. Дошки, камiнь, черепицю люди забирають додому. Будiвлi у занепадi. Кажуть, новий господар пiсля тогорiчних подiй геть вiдмовився вiд тваринництва. А колись Казанка мала чим пишатися. У районi було близько п'ятдесяти тисяч корiв та двадцять три тисячi свиней. Скрiзь проводили дератизацiю. Люди пригадують, голови колгоспiв чiтко дотримувались норм санiтарiї. Навiть iснувала система штрафiв - провину спокутували ловлею щурiв. Все змiнилося пiсля дев'яносто першого. Тодi почали заощаджувати кошти. Спалахи трихiнельозу в тi часи реєстрували в багатьох регiонах України. Торiк масове отруєння сталося i в Казанцi. Що було причиною - розбирається прокуратура. Але пiдтверджено - люди захворiли через заражену свинину. Свинину з товариства "Промiнь".

Наталiя Короп, постраждала: "На колхоз подала санстанція. Прїжджав київський паразитолог і санстанція подала на них до суду. А ми йдемо як потерпілі. Мы законом визнанi позивачами, і ми подали на моральну шкоду за те, що нам не повернули. А що я повинна зробити, я ж на стіні не напишу, що я не заразна".

Олена Дзюбас через трихiнельоз втратила не тiльки здоров'я, а й роботу. Жiнка обурюється - її звiльнили з товариства без попередження,та ще й, як то кажуть, "заднiм числом".

Олена Дзюбас, постраждала: "Я была завстоловою, я не была кухаркою там. По мере возможности, если надо было в колхозе какое-то мероприятие - ко мне приезжали, я готовила, было все хорошо, было спасибо. А теперь - было тех 50 рублей и тех нет. Я подала в суд, дело в том что. Мне не выплатили ни компенсацию, не выплатили зарплату, мне ничего не отдали. Жду суда, что суд решит. Если они решают, что я заразная и не имею права работать на кухне, пусть заплатят то, что мне положено, рассчитают. Как говорят, с высоко поднятою головою. За что меня уволили, я вообще не понимаю".

Ще одна потерпiла - Катерина Ливанова. Вона допомагала куховаркам готувати в тi пам'ятнi днi. Теж куштувала сирий фарш. А потiм сiла до столу разом з чоловiком-водiєм.

Катерина Ливанова, постраждала: "Поначалу как заболела, да, я не обращалась в больницу, у меня муж работает, да, я боялась, а потом уже как прихватило - лечиться все равно надо, Что ж, мне только 43 года".

Лiкарi побоювалися за її життя. Трихiнельоз дав серйознi ускладнення - небезпечно низький тиск, рiзкi змiни температури тiла, зараження кровi. Жiнка мусила купувати донорську. Грошi на лiкування виписували в господарствi "Промiнь" авансом, за рахунок зарплати чоловiка. Зараз стан її здоров'я не набагато кращий. Та й у нього теж болять суглоби. Люди знають, це - наслiдки хвороби.

Наталія Короп, постраждала: "Ми всі люди. Якщо б я потратила 100-200 гривень, то Господь з ним. Але слухайте, вже рік, а я все трачу й трачу. І у мене їх не було, люди позичали, я була у лікарні. Всі сусіди, я кажу, 3 тисячі зайняла на ліки, я їх витратила. Але я прийшла з лікарні, і кажуть, слухай, ты ж не померла, треба їх віддавати якось".

Трихiнельоз обiйшовся казанкiвцям дуже дорого. Лiкувалися родинами - вiдповiдно суми збiльшувалися в три-чотири рази. Грошову допомогу вiд господарства, де, власне, й перебували зараженi свинi, отримали лише декiлька осiб. Наталiя Короп - пiвтори тисячi гривень, Олена Дзюбас - п'ятсот та Катерина Ливанова - п'ятдесят гривень. Зi слiв потерпiлих, кошти виявилися занадто малi, щоб покрити всi витрати. Але ж керiвництво господарства вирiшило, що досить. Чомусь переконаний в цьому й районний голова. Микола Сорочинський каже, що до влади не може бути нiяких претензiй, мовляв, зробили все, що змогли.

Микола Сорочинський, голова Казанкiвськой райдержадмiнiстрацiї: "По радiо говорили, комiсiя була створена в районi, в областi, з Київа приїжджала комiсiя сюди, потiм було три публiкацiї в газетах мiсцевих наших, потiм показували по телебаченню про це, i таке написала "Комсомольская правда в Українi" - це просто смiшно, що ми хотiли скрити цей факт. Я як посадова особа не маю права на це i не треба мене це".

Вiталiя Соколова хворi згадують як єдину людину в Казанцi, яка поставилася до них по-чесному. Але сам медик вiд того випадку зовсiм не в захватi. Чималi витрати районнiй лiкарнi й досi не компенсували. А нещодавне рiшення мiсцевої влади про подальше безкоштовне лiкування потерпiлих i зовсiм не залишає жодних надiй на додатковi грошi.

Вiталiй Соколов, завідуючий iнфекцiйного вiддiлення Казанкiвськой районной лiкарнi: "Ну, обида - все связано с финансированием, те средства, которые выделяются на медикаменты, скажем, 4-5 тысяч хватает только на экстренную помощь, а это, конечно, нужно было принимать на уровне райгосадминистрации, чтобы выделить дополнительные средства на лечение больных и профилактическое лечение тех, кто употреблял мясо. Ну, конечно, в начале эти деньги не были выделены, и все эти расходы в дальнейшем оплатила больница".

Як вважають медики, наслiдки трихiнельозу ще довго непокоїтимуть казанкiвцiв. Здається, з часом, на групу iнвалiдностi тут претендуватимуть не лише куховарки.

Багатьом з тих, хто вiдсвяткував тут у минулому роцi день водiя, як то кажуть, до кiнця життя працювати на лiки. Цiкаво, що жодна з вiдповiдальних осiб не пiшла зi своєї посади. А дехто навiть отримав пiдвищення.

Мова йде про колишнього ветеринарного лiкаря та зоотехнiка товариства "Промiнь" Василя Лисовського. Постраждалi твердять: саме вiн винен в тому, що люди захворiли. Але вiдповiдати за свої дiї той не поспiшає. До останнього часу Лисовський навiть виконував обов'язки заступника районного ветеринарного iнспектора з якостi продукцiї, в тому числi м'яса. Насмiшкою над собою вважають i вiдмiну судового засiдання, яку було призначено на початок жовтня. Кажуть, позичали грошi на подорож до сусiднього райцентру i там вже почули, що зал нiбито не придатний для розгляду справи. Люди ображенi.

Наталiя Короп, постраждала: "Мы с Леной в феврале вышли из больницы, но на уколы еще долго ходили. С палочкой, мы идем и едет тот Маляр и Лисовский, и никто даже не стал. В больницу никто не заехал, даже булочки - она мне не надо, но все равно. Но можно же какое-то человеческое отношение. И хватило же совести прийти и сказать - где вы взяли мясо?"

М'ясом було порося вагою двадцять п'ять кiло. Дiйсно, занадто мале, щоб отруїти усiх, святкуючих День водiя в господарствi. Але ж його виявилося достатньо, щоб заразити тих, хто сьогоднi через трихiнельоз перетворився на iнвалiдiв. Хвороба забрала здоров'я, зробила заражених i тих, хто до цього причетний, ворогами. Та, виявилося, й вона не в змозi подолати людську байдужiсть та власну легковажнiсть.