Супруги-инвалиды с Волыни создали свой бизнес и помогают другим [ Редагувати ]

Герої нашого наступного матеріалу пересуваються на милицях. Але вони не розраховують на чиюсь підтримку, а навпаки самі допомагають людям із фізичними вадами повірити у власні сили. Подружжя Міньковських із Волині - інваліди, та життя в них насичене: Іван та Валентина створили міцну родину і навіть започаткували у скрутні 90 власну справу. Цією історією ми завершуємо серію матеріалів про успішний бізнес українців.

Іван та Валентина Міньковські - інваліди першої групи. Жінка через захворювання кісток на зріст трохи більше метра. Чоловік ще у дитинстві втратив ноги. Незважаючи на це, живуть повноцінним життям. А їхній шлюб - взірцевий для усіх навколишніх. Познайомилися ще в дитинстві - у будинку-інтернаті.

Іван Міньковський:

- Коли Валі ще було 13 років, я підійшов до неї і сказав: "Ти будеш моєю жінкою".

За кілька років відгуляли весілля.

Валентина Міньковська:

- Воно не було таким пишним і не було у нас багато людей, але, знаєте, воно було для нас дуже вирішальним кроком. І ми дуже серйозно до цього поставилися. Ми розуміли, що це раз і назавжди.

У подружжя двоє дітей, донька Катерина і син Василь. Вони кажуть - їхні батьки - найкращі.

Василь Міньковський, син:

- Вони виховали мене правильно, я впевнений у цьому. Не кожні здорові батьки можуть це зробити. Я, наприклад, не звертаю увагу на те, що, можливо, якісь фізичні недоліки є. Я просто поважаю їх і люблю.

Щоб прогодувати дітей, Іван та Валентина започаткували свій невеликий домашній бізнес. На ринку побачили картини зі шпону - тонких листів деревини. На них був чималий попит. І подружжя почало робити подібні речі. Матеріал брали на меблевій фабриці - відходи, що йшли на спалювання.

Іван Міньковський:

- Я картинок нароблю за пару днів із Валею, і за один базар продам, ціла місячна пенсія тільки за один базар.

Нині вироби Міньковських продають і за кордоном. А подружжя дає уроки, як їх робити. У цій майстерні Нововолинської міської організації інвалідів проходять соціальну реабілітацію люди з фізичними вадами. Галина Леонович розповідає: знайомство з Міньковськими - повністю змінило її життя.

Галина Леонович:

- Я повірила, що можу на автомобілі їздити, і вивчилася на права, і теж керую автомобілем. Коли інваліди бачать таких людей, теж інвалідів, що вони щось роблять, вони теж вірять у себе.

Самі ж Міньковські додають - ніколи не треба скаржитися на життя. І найголовніше - робити добрі справи.

Людмила Горбач, Юлія Саніна, Юрій Фетисов, Волинська область