Евакуація та меддопомога на полі бою: історії медиків-прикордонників [ Редагувати ]
Меддопомога на полі бою. За ними - сотні врятованих життів. Без військових медиків нині не обходиться жоден бойовий підрозділ. Майже кожен боєць пам'ятає день, який міг би стати останнім, якби поряд не опинився той, хто врятував життя. Далі - історії прикордонників, які точно знають, чого воно вартує і як важко зберегти здоров'я під щільним вогнем противника.
250 метрів за 6 хвилин. То це я проходжу, спокійно проходжу, без напруги.
Андрій Борисович вісім місяців освоює протези. Чоловік втратив обидві ноги, коли підірвався на міні.
Побачив, що з гомілки кістки торчать і там розірвано, так пів берця не було та й все.
Андрій Родін був начальником медичного пункту комендатури швидкого реагування. Наприкінці весни дві тисячі двадцять третього бійці отримали завдання взяти висоту неподалік Сватового. Поранених з поля бою вивозив Андрій Борисович. Встиг врятувати двох побратимів, а згодом допомоги потребував сам.
Андрій Родін, колишній медик-прикордонник:
У мене були з собою турнікети, я сам наклав турнікети. Зупинив кровотечу сам, і все, чекав там допомоги, поки змогли до мене хлопці підійти, бо там бій тривав. Евакуаційна група добралась до мене тільки через три години.
Андрій Борисович - медик з досвідом, то він мені ще й підказував. Він мені розповідав, що йому вколоти й скільки.
Олександр був одним із тих, хто евакуйовував пораненого майора.
Олександр, бойовий медик прикордонної комендатури:
Нас ворог спалив, як-то кажуть, вичислив. Почався обстріл. Я ніколи не думав, що не завжди та саперська лопатка потрібна, але тоді я дуже шкодував, що в мене її не було - куском ломаки копав собі окоп, бо треба було ховатися.
Андрія Родіна все ж вдалося доправили до стабпункту. А звідти - у шпиталь.
Андрій Родін, колишній медик-прикордонник:
Транспортували на харківський госпіталь північного регіону. Є такий. Ось там я пробув добу, там ампутували ще стопу, тут гомілку. 12 операцій було в мене.
Андрій Родін мобілізувався у прикордонну службу у дві тисячі чотирнадцятому. До цього все життя пропрацював дитячим анестезіологом у рідному Коростені. Служив у Житомирському та Донецькому прикордонних загонах. Повномасштабне вторгнення зустрів на білоруському кордоні. Там у перші дні прикордонники зупиняли ворога.
Андрій Родін, колишній медик-прикордонник:
Зранку почався обстріл по комендатурі і все. Стали падать "Гради" недалеко. Перегрупувались, з того населеного пункту ми відійшли, підірвали міст. І оце там, по-моєму, що з Гомеля траса йшла, і затримались там на пару годин.
Майор медичної служби місяць тому вийшов на заслужений відпочинок. 12 квітня Андрію Борисовичу виповнилося 60. Та він досі навідується у рідний 9-й прикордонний загін імені Січових Стрільців, де служать його побратими та зять.
Андрій Родін, колишній медик-прикордонник:
Я ніскільки не жалію, що я прийшов служить, став військовим медиком. З нуля вивозив поранених, транспортував до стабілізаційного пункту. Кого я привозив - ніхто не помер. 30 чоловіків чи 29 я привіз, а я був 30 уже.
Такого важкого, як евакуація пораненого, я ще ніколи не робив.
Олександр продовжує служити у бойовому підрозділі прикордонників на посаді медика. До цього був фельдшером у Житомирській психлікарні. Боєць на позивний "Док" постійно там, де його підрозділ вибиває ворога. З ним завжди бойова "аптечка".
У першу чергу - це турнікети. Мені не потрібно розкривати цілу сумку, в мене турнікети в іншому місці. Армований скотч, бандажі, бинти, назофарингеальні трубки й кровозупинні затискачі.
Геннадій показує нам відео, як його пораненого з поля бою виносили побратими.
Десь два кілометри на плечах і десь півтора кілометра на спальнику.
Під обстріл прикордонник потрапив під Ковалівкою влітку 2023 року.
Геннадій, прикордонник:
Ми окопувались в посадці, і, як я зрозумів, ворожий квадрокоптер нас змалював і був вихід з міномета "васильок". Були три підряд 82-х снаряди. Вони влетіли, получається, в дерева, і осколки розлетілись по нашій території. Мені залетів один під стегно і другий просто порізав, повезло, шию.
Два місяці лікування - і знову в стрій. У прикордонника вже дві ротації на схід. До повномасштабного - юрист. Певен, за злочини, що коять росіяни, їм світить лише одне покарання - смертна кара. Геннадію - 27. Сам із Бердичева. Його мрія - перемога. А далі, каже, справить весілля.
Геннадій, прикордонник:
Хочеться після війни зі своєю дівчиною одружитись, завести свою сім'ю і дітей виховувати у вільній незалежній країні, де немає вибухів, сирен.
Андрія Борисовича вдома вже чекає велика родина - дружина, дві доньки та чотири онучки. Заради них і воював. Тепер наполегливо освоює протези, щоб жити повноцінним життям, бо планує подорожувати світом.
Це ще буде міняться цей протез, так що буде ще кращий. Все буде добре.
