Нова спроба вирішення житлової проблеми [ Редагувати ]

Вже майже цiле столiття на наших теренах вирiшують житлову проблему. У рiзнi роки по-рiзному: ущiльнення, комуналки, малосiмейки, горбачовська утопiя вiсiмдесятих... Але попри все вона жива i досi... Георгiй Лоза, як i бiльшiсть студентiв київських вузiв, про власну оселю наразi може тiльки мрiяти. Цiни на житло - астрономiчнi, а на кредит розраховувати - годi, бо анi грошей, анi заможних родичiв за кордоном у нього немає...

Георгий Лоза, студент: "В Киеве я оказался - меня забрали в армию, отслужил, после чего решил остаться в Киеве. Нашел работу, и сейчас возникла проблема с жильем. Друзья помогают, знакомые. Что дальше..."

Його батьки ще у далекi вiсiмдесятi, як молодi спецiалiсти, отримали квартиру в Каневi на Черкащинi. Там i народився Георгiй. Можливо, там i залишився б, якби не потягнуло його в столицю... Зараз, поки вiн студент, тривожитись нема про що. Бо жеве у гуртожитку. Але це не триватиме вiчно. Навчання закiнчиться, i постане питання, де жити. Варто було б подбати про це вже зараз. Але це не так просто.

Георгий Лоза, студент, студент: "Прописан я в Каневе. Все фирмы и банки дают кредит только лицам, которые прописаны в Киеве и стоят на очереди, чего у меня здесь нет".

Отож, варiантiв у Георгiя лише два:

Георгий Лоза, студент: "Для этого или жениться здесь, или квартиру купить, а денег на нее нет".

Теоретично, грошi зiбрати можна. Якщо зарплата - пiвтори тисячi гривень на мiсяць, то рокiв за 10 набереш необхiдну суму. Але для цього треба знайти високооплачувану роботу. А якщо таку i знайдеш - то разом з майбутньою сiм'єю доведеться добряче затягти пояси i взяти кредит у якомусь банку пiд невеликi вiдсотки. Одначе й тут потрiбна хоч якась готiвка: перший внесок становить приблизно п'яту частину вiд вартостi житла. А якщо кредит небезпроцентний, то за 10 рокiв ви сплатите банковi вартiсть ще однiєї квартири у виглядi вiдсоткiв. Шкода, але мусиш вiддавати.

Георгий Лоза, студент: "Да, многие дают. Но самое основное - и это государственное учреждение, которому можно доверять - это Фонд поддержки молодежного строительства. Там низкие проценты, и при рождении ребенка семье предоставляется беспроцентный кредит".

Але i це не для Георгiя, бо не пiдпадає вiн пiд єдину на сьогоднi альтернативну програму, покликану допомагати таким, як вiн, у придбаннi житла. Ця програма iснує досить давно, i вона не комерцiйна. Мета - забезпечити окремим житлом якомога бiльше молодих сiмей. Але Георгiй, хоч i молодий, - навряд чи стане її учасником. Хiба що в Каневi, де вiн прописаний, але аж нiяк не у Києвi. Бо для цього треба мати як мiнiмум п'ять рокiв постiйної, а не гуртожиткової, прописки. До того ж, треба стояти на квартоблiку i взяти довiдку про те, що потребуєш полiпшення житлових умов.

Георгий Лоза, студент: "Сказали, что я под эту программу не попадаю, потому что нет прописки и очереди. Это - одни из самых главных факторов. "Это замкнутый круг, потому что квартиры не будет без квартиры и квартиры не будет без женитьбы, потому что надо где-то жить и вить свое гнездо".

Кажуть, за певну суму можна органiзувати i прописку, i чергу на квартиру. А вiдтак - мати надiю на пiльгову купiвлю житла за допомогою Фонду пiдтримки молодiжного будiвництва. Але анi пiдтвердити, анi спростувати цi чутки нам, ясна рiч, не вдалося...

Державний Фонд пiдтримки молодiжного житлового будiвництва iснує вже 5 рокiв. За цей час його послугами скористалися 5200 сiмей по всiй Українi... Не все йшло гладко. За першi три роки по кредити сюди звернулися лише 600 сiмей. Напевно, тому, що наприкiнцi 90-х люди вже з осторогою ставились до всiляких багатообiцяючих фондiв... Нинi ж, констатує Валерiй Омельчук, фiлiї Держфонду є в усiх областях України, i в них на облiку близько ста тисяч сiмей.

Валерий Омельчук, голова Державного Фонду пiдтримки молодiжного житлового будiвництва: "Вы видите: показатели 5200 и 100000, и в связи с этим есть счастливые семьи. И есть много недовольных. Недовольных пока больше. Но хотелось бы обратить внимание, что это - первые шаги. С каждым годом возрастает количество кредитов и квартир, которые получают молодые семьи. Если сравнить предыдущий год и нынешний, то в наших планах предоставить за этот год около 5000 кредитов - столько же, как за предыдущие 5 лет".

Два роки тому в Українi ухвалили десятилiтню Державну Програму забезпечення молодi житлом. Можна, звичайно, сперечатися про те, чи не стане вона продовженням горбачовської iнiцiативи - "до двохтисячного - кожнiй родинi по окремiй квартирi". Але хай там як, а вже зараз є всi пiдстави стверджувати, що багато молодих сiмей таки стануть щасливими власниками житла. На те iснує жорсткий державний контроль. I саме тому багатодiтнi сiм'ї, бо вони найбiльше цього потребують, можуть розраховувати на позачергове полiпшення житлових умов...

Родина Ляшенкiв, примiром, у цю простору - а, головне, свою власну - квартиру переїхала недавно. Трiйко дiтей почуваються тут, наче на iгровому майданчику - величезний передпокiй, зала, дитячi кiмнати, кухня. I всього цього не було б, якби не щасливий випадок: якось Марiя побачила оголошення про Фонд молодiжного будiвництва. Особливо нi на що не сподiваючись, вирiшила пiти й перевiрити, що воно таке. А їй вiдразу запропонували зiбрати низку документiв. Все ще не вiрячи, що з того щось вийде, вона їх усе ж зiбрала. I яке ж було її здивування, коли раптом прийшло запрошення в'їхати в довгоочiкувану квартиру.

Марія Ляшенко, мати: "Здесь по сравнению с той квадратура огромная. Потому что перед переселением сюда мы не могли снять квартиру. Мы переехали к моим родителям. Одна комната, большая, мебелью до половины была заставлена. На второй половине мы - на диванчиках спали. Но было дружно. А потом, когда сюда переехали - не верили. Ходим-ходим по коридорам. Я говорю, это как будто не для нас - такой объем".

Справдi, це просто виграш у життєву лотерею. Тут можна навiть у пiжмурки гратися - площа дозволяє. Проте, сiм'я Марiї всього лише одна з двадцяти, якiй пощастило. Бо саме кожна двадцята - i перш за все - незаможна родина може сподiватися на отримання пiльгового кредиту.

Марія Ляшенко, мати: "Мы с мужем больше смотрим на наши личные взаимоотношения. Я люблю смотреть, как он с детьми играет. Это мне приносит радость. И, если мне чего-то не хватает, то оно не так заметно, когда есть мир, радость в семье. Мы жили и в очень тесных условиях, но ничего, это не влияло на наши взаимоотношения. А это - это подарок, чудо".

Сiм'я Дрогомерецьких з Вiнницi тулиться у крихiтнiй кiмнатцi студентського гуртожитку. Але не ремствують, щасливi вже тим, що живуть разом. Про Фонд молодiжного будiвництва досi ще i не чули. Втiм, нiчиїм обiцянкам не вiрять. А коли мова заходить про нову оселю - тiльки руками розводять: немає на це грошей... Їхнє сiмейне щастя розмiстилося на 15 квадратних метрах гуртожитку.

Семья Дрогомерецких, студенты Винницкого мединститута: "Доход должен быть около 900 гривен на семью. Первый взнос, который должен быть за квартиру - это 300 гривен. Пока что это нам не по карману".

Григорiй Бабюк, керiвник Вiнницької фiлiї Фонду, каже, що проблему сiм'ї Дрогомерецьких вирiшити нескладно. Зважаючи на вiк i на фах - медики завжди потрiбнi - у подружжя є всi шанси на кредит. Тiльки не вiд Держфонду, i не безвiдсотковий - бо немає в них постiйної мiсцевої прописки. Та й цiєї надiї не було б, каже Григорiй Бабюк, якби не нова програма, розроблена Фондом для Києва.

Григорий Бабюк, керівник Вінницької філії Держфонду сприяння молодiжному житловому будiвництву: "Не все молодые семьи имеют возможность возвращать эти кредиты. Не все семьи планируют свою семейную жизнь на такой долгий период. Как показатель: у нас в консультационном центре зарегистрировано около 5000 человек. Из них около 1200 человек подали документы. То есть желание есть, а когда люди взвешивают свои возможности, каждый 5 только приносит нам документы".

Вiнничина - регiон переважно аграрний. Отож, кредит у банку мало кому до снаги. I хоча молодi тут - лише 10 вiдсоткiв, усi вони прагнуть мати власне житло. Бiльшiсть покладає великi надiї на Фонд, сподiваючись на безвiдсотковий кредит... Протягом п'яти рокiв до Вiнницької фiлiї звернулися понад п'ять тисяч сiмей.

Григорий Бабюк, керівник Вінницької філії Держфонду сприяння молодiжному житловому будiвництву: "Удовлетворить человека полностью никто не сможет. Такие уж мы - люди. То, что сегодня кажется хорошо, завтра - обычно, а послезавтра - не так хорошо. Но недовольство у людей вызывает то, что мы можем мало предоставить кредитов. В прошлом году мы предоставили около 70 кредитов, а 1200 принесли документы".

На початку роботи програми вона повнiстю фiнансувалася з Держбюджету. Працiвники Фонду не раз переконували мiсцеву владу, що i вони можуть зробити свiй внесок у будiвництво молодiжного житла. Як результат - бiльше ста угод. Торiк в усiх областях України на це було видiлено майже 30 мільйонів гривень - вдвiчi бiльше, нiж у 2002 році. До цiєї суми варто додати ще 70 мільйонів, отриманих з Держбюджету. I все ж далеко не кожен може сподiватися на кредит Фонду.

Валерий Омельчук, голова Державного Фонду пiдтримки молодiжного житлового будiвництва: "В прошлом году у нас появилась еще одна инновационная программа, утвержденная Кабинетом министров - с частичной компенсацией процентов банков - чтобы помочь решить проблему для значительно большего количества молодых семей. Естественно, условия здесь не такие льготные, потому что здесь задействованы коммерческие банки, которые дают кредит. А фонд за счет предусмотренных в бюджете средств компенсирует частично процентную ставку. И таким образом кредит становится более доступным для молодых семей".

Валерiй Омельчук - людина державна. I вiн не приховує, що головна проблема фонду - недостатнє фiнансування. Наразi умови житла можна полiпшити лише кожнiй двадцятiй родинi. Цього явно замало. А щоб задовольнити всiх, потрiбнi дуже значнi кошти. В Українi офiцiйно зареєстровано 80 тисяч молодих сiмей, якi потребують полiпшення житлових умов. Голова фонду впевнений, що на виконання вiдповiдної Державної програми до 2012 року iз рiзних джерел буде залучено понад шiть мiльярдiв гривень.

Валерий Омельчук, голова Державного Фонду пiдтримки молодiжного житлового будiвництва: "Вот, если те источники в этом году сработают в полном объеме, как и в этом году, мы предоставим 5-5,5 тысячи кредитов молодым семьям".

Отже, до 2012 року кредити залишиться видати ще сiмдесяти п'яти тисячам сiмей. Але через вiсiм рокiв їх навряд чи можна буде назвати молодими, i навряд чи всi вони зможуть отримати квартири.