Новий голова Єврокомісії - "темна конячка" з Португалії Жозе Мануель Дурао Баррозо [ Редагувати ]

Утiм додому зi Стамбула полетiли не всi - лiдери 25 країн ЄС вирушили до Брюсселя - аби на позачерговому саммiтi обрати нового голову Єврокомiсiї. Пiсля того, як жоден iз претендентiв не здобув необхiдної пiдтримки, керiвники Iрландiї, Нiмеччини та Францiї запропонували кандидатуру прем'єра Португалiї Жозе Мануеля Баррозо.

Жозе Мануель Дурао Баррозо - класичний приклад "темної конячки" у європейськiй полiтицi. Коли лiдери Євросоюзу заходилися шукати гiдного спадкоємця Романо Продi - iм'я прем'єр-мiнiстра Португалiї в перелiку можливих кандидатiв навiть не фiгурувало. Втiм, Жозе Мануелевi Баррозо вдалося зробити те, чого не змогли фаворити боротьби за крiсло голови Єврокомiсiї - прем'єр Бельгiї Гi Верхофштадт i єврокомiсар Пат Кокс. 10 хвилин голосування i його кандидатуру пiдтримали всi лiдери Європейського Союзу.

Беттi Ахерн, прем'єр-мiнiстр Iрландiї: "Жозе Мануель Баррозо - прекрасний європеєць iз багатим досвiдом. Вiн був мiнiстром закордонних справ i прем'єром. Я вважаю, що вiн якнайкраще впорається з новою роботою".

Європейськi полiтики поставили на Бароззо не безпiдставно. Колишнiй активiст студентського руху маоїстiв прийшов у велику полiтику у 29 рокiв. I вiдтодi завжди досягав обраної мети. Спочатку був депутатом парламенту, потiм - мiнiстром закордонних справ. Пiзнiше - очолив соцiал-демократичну партiю, i з третьої спроби вона виграла парламентськi вибори. Вiн - вiдмiнний дипломат, вiльно володiє кiлькома мовами, не боїться непопулярних реформ. Одне слово - амбiцiйний полiтик.

Жозе Мануель Баррозо, прем'єр-мiнiстр Португалiї: "Я вiзьмуся до виконання обов'язкiв iз ентузiазмом, реалiзмом та долею амбiцiйностi. Це необхiдно - завжди мати великi амбiцiї та реалiзовувати їх".

Проте скептики запевняють, що димломатичнi навички й амбiцiйнiсть Жозе Мануеля Бароззо - тут нi до чого. Вiддаючи йому посаду керiвника Єврокомiсiї, європейськi лiдери керувалися зовсiм iншими мотивами. Бароззо - кандидат, що влаштовує всiх. Вiн пiдтримав вiйну в Iраку, а саммiт, на якому Джордж Буш фактично проголосив її неминучiсть, вiдбувся якраз у Португалiї - на Азорських островах. Бароззо - прихильник євроiнтеграцiї i представник так званої малої Європи. Це забезпечує йому пiдтримку десяти нових членiв ЄС. Щоправда, категорично проти португальця висловилася одна з найпливовiших фракцiй Європейського парламенту - соцiалiсти. Рiч у тiм, що есдеки в Португалiї, до яких належить Баррозо, - це не лiва, а права партiя. Утiм, саме це гарантує кандидатовi пiдтримку з боку найбiльшої фракцiї Європарламенту - народникiв. Та й не завжди полiтичнi орiєнтацiї вiдiграють вирiшальну роль. Ось, наприклад, Шрьодер за переконаннями - лiвий, а Баррозо пiдтримав. Бо той уже поообiцяв посаду супер-комiсара з питань економiки однопартiйцевi канцлера, нiмцевi Гюнтеру Фергойгену.

Єдиний, кому нове призначення  Бароззо не до душi, це напевно, президент Португалiї. Тепер йому болить голова - що робити з вакантним мiсцем. Призначити на прем'єрство нового лiдера соцiал-демократiв - мера Лiсабона Сантану Лопеша, або ж проводити дочаснi вибори.