Рибна контрабанда [ Редагувати ]
Митними правилами Росiйської Федерацiї заборонено без спецiального дозволу вивозити з країни лише чотири види товарiв: зброю, предмети старовини, цiннi породи риби та їхню iкру. Рибна продукцiя складає рiвно половину цього списку. Але, попри все, її як вивозили з Росiї, так i вивозять. Не стiльки легальним, скiльки контрабандним шляхом.
Олексiй Маркелов, ланковий рибгоспу "Волга": "Налево, я не знаю... Налево таких желающих у нас полно - браконьеров. А у нас - государственный колхоз. У нас есть документы на прилов осетровых, но мы пока еще не видели, что будет".
Браконьєри i легали. Однi - ловлять рибу, незважаючи нi на якi заборони. Ловлять i продають навiть тодi, коли риба ще зовсiм маленька, як говорять, така, що має не зовсiм товарний вигляд. Iншi - чекають офiцiйних дозволiв на лов. Чекають мiсяцями. У перших, звичайно, навар значно вище, нiж у iнших. Їм однаково, що буде потiм.
Олексiй Маркелов, ланковий рибгоспу "Волга": "Самое основное - весенняя путина. В этом году она была плохая. - А ценные породы рыбы, осетрина?.. - Осетрину мы здесь не ловим. Здесь нет. Здесь самая ценная порода - вобла. - А где осетр? - Осетр внизу. Это, будем говорить... У нас - самая последняя, верхняя тоня. Если до нас может быть, когда-то чего-то и дойдет... - Те, кто вылавливает осетра, у них больше зарплата? - У них, наверное, побольше. Он же ценнее".
Життя професiйного рибалки не буває легким. Олексiй Маркелов, що дослужив до ланкового колгоспу, згадує, як дитиною бiгав до Волги, яка, як вiдомо, впадає в Каспiйське море. Пригадує, як ловив на гачок рiзну рибу. Траплявся, говорить, i великий улов. Тодi й риби було бiльше... Олексiй навряд чи кине свою роботу. Навiть у тому випадку, коли йому запропонують великi грошi - за те, щоб займався незаконним ловом. Вiн розумiє: у риби, як i в людей, є перiод дорослiшання. I для того, щоб той же осетер змiг продовжити свiй рiд, повинний пройти не один рiк... Рамiз Джафаров згоден iз Олексiєм. Вiн теж вирiс у цьому регiонi - тiльки дещо пiвденнiше.
Рамiз Джафаров, продавець риби: "Ну, в детстве я жил недалеко от берега Каспийского моря. Правда, тогда были промыслы. Ловили и отправляли, куда надо было. Тогда рыбы очень-очень много было".
На ринку вмiлому торговцевi про продаваний товар вiдомо майже усе. Знає вiн i про походження продукцiї. Те, що з цiнником лежить на прилавку - продається легально. Цiни високi. А от з-пiд прилавка - у дальньому куту ринку - можна купити те ж саме, але вдвiчi, а то й утричi дешевше.
Рамiз Джафаров, продавець риби: "Да, основное - вобла. Но кому как нравится. Есть осетры, сом есть, все есть".
Це i є контрабанда - iкра i продукцiя з риби осетрових порiд. Рамiз говорить, що ранiше й риби, й iкри було набагато бiльше. Говорить, тодi за ловом риби був бiльш-менш суворий контроль.
Рамiз Джафаров, продавець риби: "При Советской власти больше было, а сейчас - очень много браконьеров... А чем людям заниматься?"
В Астраханському регiонi, якщо ти - не працiвник "Газпрому", якої-небудь нафтової фiрми, якщо ти - не держслужбовець, не медик чи вчитель, якщо ти - не комерсант,- то неодмiнно або рибалка, або продавець риби. Тим, хто утримується вiд браконьєрства, цiлком вистачає прiсноводного дрiб'язку - закинув вудку - i вiдразу в тебе на гачку яка-небудь рибка. Не ловить її тiльки ледачий.
Рамiз Джафаров, продавець риби: "Основная ходовая рыба - вобла. Людям много надо воблы. В основном воблу берут люди".
Цiєю самою воблою заповненi всi астраханськi ринки. Її купують, продають, знову купують, i знову продають - але вже дорожче.
Рамiз Джафаров, продавець риби: "И так же тоже бывает, что покупают подешевле и продают подороже".
Воблу не зараховують до контрабанди, тому й везуть цю рибу в усi кiнцi Росiї i ближнього зарубiжжя. Причому, тут купувати воблу все одно де - цiна однакова й на ринку, i в селах, що стоять поруч iз Волгою. Риби багато. Дуже багато. Тому й конкуренцiя серед продавцiв висока. Тут невигiдно пiдсувати другий сорт. Хоча й такi торгашi є.
Рамiз Джафаров, продавець риби: "Вы брали у меня воблу, понравился вам. Вы другим говорите, что у Рамиза надо брать. А вы, когда надо послать знакомым, вы приходите ко мне, потому что знаете, что у меня качественная рыба".
Астрахань живе рибою. Але та риба, яку можна побачити на прилавках - лише невелика частина загального улову. Iнше, добуте нелегально, йде лiворуч. У далекому кутi на цьому ринку стоять двi торговки. Одна з них - колишня українка - говорить, що, коли треба, дiстане скiльки завгодно чорної iкри. Будь-якої - паюсної чи зернистої. I вiдразу додає: маленькими партiями - не торгує. Не продає тому, що має чимало оптових покупцiв, у тому числi i з України. Спiлкуючись iз браконьєрами, чи їхнiми посередниками, вона навряд чи може оцiнити масштаби тiєї контрабанди iкри й риби осетрових порiд, до якої вона так чи iнакше причетна. Тому що її бiзнес - усього лише ланка в ланцюжку незаконної рибної торгiвлi. Та ланка, з якої i починається контрабанда.
Представники астраханської обласної влади навiдрiз вiдмовлялися коментувати факти браконьєрства. Дехто говорить, через те, що є серед них люди, кровно зацiкавленi в такому бiзнесi. Бiзнесi, що не зовсiм схожий на бiзнес Олексiя Маркелова та Рамiза Джафарова.
Губернатор областi - людина, що готова, - але, як вiн говорить, - один не в змозi - боротися з браконьєрами. На його думку, осетрових стало менше через вседозволенiсть. Людина - цар природи - побудувала на Волзi каскад електростанцiй. Цей же цар природи чомусь вирiшив, що, виловлюючи рибу, можна не пiклуватися про штучне вiдтворення - мовляв, природа сама розбереться. Ну й нарештi вiн же, цей цар природи, порахував, що висновки фахiвцiв про скорочення осетрових - нiщо в порiвняннi з високими доходами в рибному бiзнесi - i став ловити рибку незважаючи нi на якi заборони. Проте, Анатолiй Гужвiн - людина, яка бiльше десятка рокiв керує астраханською областю, - ставить браконьєрство лише на третє мiсце. Говорять, вiн - гарний господар, тому, в його словах - правда. Хоча, може бути, й не вся.
У прес-службi астраханського губернатора скупо коментують факти рибного браконьєрства й рибної контрабанди. Вiдмовляються називати й цiни "чорного ринку"... Як нам вдалося довiдатися, кiлограм чорної iкри "з перших рук" коштує близько двох з половиною тисяч карбованцiв - трохи бiльше вiсiмдесяти доларiв США. У нелегальних продавщиць на ринку - близько ста тридцяти. Легальна ж цiна - 230 доларiв за кiлограм.
Анатолiй Гуж він, губернатор Астраханської областi Росії: "После распада СССР воспроизводство осетровых было в 30-40 раз ослаблено и остро встал вопрос браконьерства".
Рамiзу Джафарову проблеми губернатора нi до чого. Тому що сьогоднi основа його життя, як i життя десяткiв тисяч астраханцiв - рибний бiзнес. I дiти, й старi - тут усi знають, де можна дешевше купити iкру i як приготувати справжню воблу.
Рамiз Джафаров, продавець риби: "Там, обыкновенно: взял, посолил ее, отмыл, повесил, все. Весь проблема. Крупный рыба надо держать трое суток. Сколько суток подержал, столько суток надо отмачивать. Вешаешь ее и готово. Но это смотря какая у тебя сушилка. За 5-6 дней всё готово, там все делается".
Рамiз колись був щасливий. Тодi, в молодостi, вiн працював у Бакинському рибгоспi. Говорить, тодi все було обумовлено: ловили стiльки, скiльки дозволяли... Там, на каспiйських просторах, вiн i зустрiв своє перше кохання. Закохався сам i був коханим.
Рамiз Джафаров, продавець риби: "Первая любовь... Без нее не обойдешься. Но у меня первая жена умерла, потом я снова женился".
Удруге вiн одружився, коли двадцять рокiв тому приїхав в Астрахань у вiдрядження. Так тут i залишився. На старостi рокiв для колишнього рибалки цей ринок - продовження життя. Тiльки вже iншого, бiльш розмiреного. Рамiз готовий без кiнця розповiдати про свiй промисел.
Рамiз Джафаров, продавець риби: "Ну так: рыба эта ничего. Без душка. Они оба с икрой, хорошие, но мелкие. Вы купили где-то за 4 рублей. Всё у нее нормально. Рыба должен вот так быть - без ржавчины. Желтый, там, или чё-то, что-то".
Чотири карбованцi за штуку - це майже сiмдесят українських копiйок. I риба насправдi свiжа й смачна. Була б вона такою i в Українi, якби везли її сюди легально - з дотриманням усiх правил зберiгання. Але дуже часто її доставляють, чи намагаються доставити до нас нелегально. Як сказали все тi ж продавщицi-пiдпiльницi, що працюють на астраханському ринку, iкру краще везти в пластикових банках, потягом. Тому що лiтаком - бiльш ризиковано - можуть знайти при оглядi перед вильотом. Тому українцi нерiдко їдять хоча й справжню, але вже не зовсiм якiсну чорну iкру.
Рамiз Джафаров, продавець риби: "При Советском Союзе жизнь была проще. Все работало. А теперь я на пенсии, приходится работать. Но жить можно неплохо".
Цей бiзнес посiдає одне з головних мiсць серед контрабандних товарiв. Нiхто не рахував, скiльки сотень, а, може, й тисяч тонн чорної iкри щорiчно конфiскують спiвробiтники української й росiйської митниць. I вже точно нi в кого немає цифр, скiльки цього продукту вдається-таки ввезти.
Зараз держава не може контролювати акваторiю так само ефективно, як i ранiше. Пiсля розпаду Радянського Союзу розпалася усталена система риболовлi на Каспiю, втрачено єдину структуру рибоохорони (каспiйська мiлiцiя, природоохоронна прокуратура й т.п.), i сьогоднi кожен iз суб'єктiв Прикаспiя самостiйно здiйснює природоохоронну дiяльнiсть. Проте цю роботу значною мiрою ускладнює те, що досi так i не пiдписано мiжурядову угоду з використання бiоресурсiв Каспiйського моря." Губернатор Астраханської областi Анатолiй Гужвiн.
Коли ми поверталися в Україну, з боку територiї Росiйської Федерацiї митного контролю не було. Україна нас вiтала як своїх. Ми не везли нiчого недозволеного. Але нiде й нiкому не спало на думку те, що серед великої кiлькостi наших речей можуть знаходитися товари, забороненi до вивозу i ввозу. Iншими словами - контрабанда.
