Хто стане наступником Iвана Павла Другого? [ Редагувати ]

Жалобнi телеграми надходять сьогоднi до Ватикану з усiх куточкiв свiту - вiд керiвникiв країн та представникiв рiзних конфесiй i релiгiй. Роки понтифiкату Iвана Павла Другого вже називають "справжньою епохою в життi церкви, сенс якої ще належить осягнути прийдешнiм поколiнням", а його самого - "символом добра, миру, справедливостi та любовi до ближнього". Зараз до Ватикану з'їхалися усi кардинали, яким належить назвати ім'я наступника Iвана Павла Другого.

Сьогоднi вранцi папський вiкарiй Камiлло Руїнi видав "спецiальне повiдомлення народовi Риму", яке офiцiйно констатує - Iван Павло Другий помер. Людина, що встановила факт смертi понтифiка, кардинал-камерленго Римо-католицької церкви Едуардо Сомало тепер виконує обов'язки папи. А не ранiше, нiж на 15-й день пiсля смертi первосвященика, але й не пiзнiше, нiж на 18-й у Сікстинській капелi збереться конклав, який має назвати ім'я нового папи.

Згiдно з традицiєю, якiй сотнi рокiв, дверi капели зачиняють, i нiхто з кардиналiв не може вийти, доки понтифiка не оберуть. Голосування може вiдбуватися у три способи. Перший: божественне одкровення сходить на всiх одразу, i кардинали вигукують ім'я хором. Другий компромiсний: право вирiшувати делегують 20-ти членам конклаву. I третiй - коли голосують щодня, доки один iз кандидатiв не набере двi третини голосiв плюс один. Саме таким чином i обирали усiх князiв-апостолiв минулого столiття.

Пiсля голосування бюлетенi спалюють. Якщо над трубою капели з'являється чорний дим, це означає, що голосування було безрезультатним, якщо ж бiлий, то за кiлька хвилин з'явиться уповноважений кардинал, скаже народовi: "Зрiть папу", i на площу у святковiй мантiї вийде новий понтифiк.

Нiбито все традицiйно, проте конклав, що має невдовзi вiдбутися, вже охрестили найбiльш iнтригуючим у сучаснiй iсторiї. Ще 1996 року Кароль Войтила написав працю, що має назву "Апостольська конституцiя Universi Dominici Gregis" - "До всiєї пастви божої", в якiй детально розписав процедурнi аспекти обрання глави Святого престолу.

Твердо переконаний у тому, що папа має бути обраний тiльки з Божої волi, Iван Павло Другий пiд страхом вiдлучення вiд церкви заборонив усiлякi "передвиборчi маневри" i навiть розмови на цю тему в колi кардиналiв. За життя папи отцi церкви не мали права ухвалювати жодних рiшень iз цього приводу та обiцяти пiдтримку тому чи iншому кандидату. Конституцiя забороняє кардиналам розголошувати iнформацiю, що стосується голосування.

Вiдповiдно до документу, навiть на стадiї попереднього обговорення кардиналам не можна спілкуватися зi ЗМI, читати газети, слухати радiо, дивитися телевiзор, а також телефонувати й листуватися. Iван Павло Другий заборонив приносити в Сікстинську капелу будь-якi технiчнi засоби, що дозволяють запис чи вiдтворення iнформацiї. Тож досi нiхто з церковникiв не назвав жодного з iмен папабiле - так називають людину, яка має великi шанси стати папою. Утiм, журналiсти пишуть на цю тему давно, i в їхньому списку наразi 10 iмен, у кожного кандидата - свої переваги й свої вади.

Дiонiджi Теттаманцi - Архiєпископ Мiланський, i вже саме походження йому на руку, адже бiльшiсть пап були iталiйцями. Утiм, вiн представляє лiберальне крило Римо-католицької церкви. А Iван Павло Другий був консерватором, за своє 27-рiчне правління вiн устиг змiнити бiльшiсть складу Святiйшої колегiї, i тепер у конклавi теж переважають консерватори.

Як непоганi оцiнюють шанси голови Папської ради з міжрелігійного дiалогу нiгерiйського кардинала Франсiса Арiнце. Вiн має жорстку позицiю стосовно абортiв i контрацепцiї та засуджує гомосексуалiзм. Питання в тому, чи готовий Ватикан обрати чорношкiрого?

Iншими кандидатами, якi представляють країни третього свiту, є гондурасець Оскар Родрiгес, вiдомий кампанiєю за списання боргiв країнам, що розвиваються, бразилець Клаудiо Хуммес та аргентинець Хорхе Берголiо. Iще один папабiле - архiєпископ Мехiко Норберто Каррера. З одного боку, 65 вiдсоткiв католикiв мешкають у країнах Африки, Азiї та Латинської Америки, i це на користь названiй четвiрцi. З iншого, за час правлiння Iвана Павла Другого кiлькiсть парафiян Римо-католицької церкви в Європi зменшилася, i, аби виправити ситуацiю там, потрiбен європеєць. Ним може стати Крiстоф Шенборн iз Вiдня, консерватор, проте вiдносно молодий як на папу - 58-ми рокiв. Натомiсть архiєпископу Брюсселя Готфрiду Данеельсу 71, однак його погляди вважають занадто лiберальними. Компромiсною кандидатурою може стати 78-рiчний нiмецький кардинал Йозеф Ратцингер, глава Конгрегацiї з питань вiровчення - колишньої Великої iнквiзицiї. Має шанси i впливовий держсекретар Ватикану iталiєць Анжело Содано. Утiм, гадати про особу нового понтифiка - справа невдячна.

Примiром, перед минулими виборами у 1978 вийшла книга пiд назвою "Хто стане папою?", i в нiй взагалi не було iменi Кароля Войтили. А зараз важко зрозумiти, якою буде католицька церква без нього.

Не в останню чергу завдяки власнiй популярностi Iван Павло Другий змiг наблизити церкви до народу. Вiн пiднiс католицизм у країнах третього свiту.

Духовний поводир, Кароль Войтила став також полiтичним лiдером. Не вiдступаючи вiд традицiйних церковних канонiв, Папа дав друге дихання для всiй католицькiй системi.

Звичайно, новий понтифiк не може бути й не буде клоном Iвана Павла Другого. I хай би якою успiшною не була дiяльнiсть видатного поляка на папському тронi, за роки його правлiння змiнився час, прiоритети людей i з'явилися новi проблеми, якi доведеться вирiшувати його наступниковi. Проблеми контрацепцiї, абортiв, гомосексуальних шлюбiв, можливостi рукопокладання жiнок - це далеко не повний їх список. Проте певною мiрою новому Папi доведеться йти шляхом, прокладеним попередником.

Традицiйно європоцентристька Римо-Католицька церква пiсля Войтили вже не така й європоцентристська. Треба повернутися обличчям до Європи й не вiдвернутися при цьому вiд Африки. Знову ж таки, залишається проблема популярностi католицизму - доводиться витримувати конкуренцiю з телебаченням та iнтернетом. Тож, аби уникнути занепаду, новий понтифiк має здiйснити глибинне реформування церкви, суспiльного iнституту, який найважче за все пiддається реформуванню. Змiнити, й при цьому зберегти нарiжний камiнь - вiру, змiнити в такий спосiб, щоб не втратити той вплив у душах людей, який католицька церква здобула зокрема через зусилля Папи римського Iвана Павла Другого.