Кіровгорад вшановує героя Майдану Віктора Чміленка [ Редагувати ]

Кіровоградщина вшановує свого земляка - Героя Небесної Сотні. П'ятдесятитрирічного Віктора Чміленка, якого друзі звали просто - Чміль. Його вбито рік тому на Інститутській двома пострілами снайпера. У чоловіка залишились дружина, троє дітей і багато друзів, які й досі не можуть повірити в те, що трапилось.

Він до всього - був не байдужим. У касці та з ношами в руках - і жодної зброї. Віктор Чміленко намагався забрати поранених з Інститутської, натомість дві кулі снайпера за кілька секунд обірвали його життя. Життя фермера, активіста та людини. І вже за два дні у Кіровограді Героя в останню путь проводжало пів міста. Із синьо-жовтими квітами та свічками. Рідні та найближчі друзі прийшли на могилу Віктора в селі Борисівка напередодні роковин його смерті. Згадували колишні зустрічі, слова, телефонні розмови.

"Завжди, коли Люда телефонувала і говорила, будь же ж обережний, казав, обережнішого за Чміля немає і можливо якщо б були травматичні кулі. Снайпери - люди, які забирали життя в других людей, не думаючи, що у них є діти, у них є внуки", - говорить Олексій Цокалов, друг Віктора Чміленка.

Найбільше Віктор чекав народження онуків. І цього року його бажання справдилося - на світ з'явилася маленька Мілана. Зібравшись у родинному колі, - вся сім'я впевнена: Віктор не покинув їх. Вони повсякчас відчувають його підтримку.

"У мене дуже велике господарство, я відчуваю, що він мені допомагає, хоч не фізично, а просто якось сили надає, буває присниться і підскаже, що робити", - говорить Людмила Чміленко, дружина загиблого Віктора Чміленка.

Залізний Чміль! Так на честь Віктора назвали військовий Урал, який бобринецькі фермери наразі роблять для наших бійців. Чаклують над ним зранку до вечора: залишилися зварювальні роботи. І вже за кілька днів цей залізний Чміль - поїде на передову, в зону АТО.