Олена Зварич: Стець дорожчий за Шевченка [ Редагувати ]
250 тисяч гривень просить держава сама у себе на створення Інституту Шевченка (Українського інституту). Це буде інституція, покликана пропагувати українську самобутність та культуру у світі.
На зразок німецького Гете-Інституту, польського Інституту Міцкевича чи французького "Альянс франсез". І всього - для початку - за 250 тисяч!
Сьогодні, коли подорожчало все, навіть свічки у церкві, за 250 тисяч можна хіба що відмити і перевдягнути Перебендю, замовити йому нову кобзу й відправити на тиждень гастролювати до Берліну. Пішки. На квиток грошей уже не вистачить.
Автори концепції Інституту Шевченка (як і вигадувачі всіх некомерційних культурних проектів) розуміють, що грошей у держави нема і не буде, а коли будуть, то їх дадуть не на це. Тому загальний кошторис не оголошують – бояться сполохати бюджетну фею, покровительку любителів малих сум.
Проект потрібний, і тому правильний. Масштабний, і тому дорогий. Ясна річ, це проект, на розробку та повноцінний запуск якого знадобляться роки і мільйони.
Причому не гривень. Чом не прорахувати всі витрати і не назвати ціну питання приблизно, але чесно, з більшою ступінню достовірності, ніж 250 тисяч?
Віце-прем'єр Кириленко під час презентації концепції Інституту Шевченка пообіцяв, що "буде створено робочу групу, підготуємо урядову постанову, (…) щоб ще в цьому році здати все "під ключ". Що "здати під ключ" - неясно, але вочевидь це якась негабаритна річ, яку можна замкнути. – можливо, просто урядова постанова?
До речі, проект, закутаний в прапорТараса Шевченка, стартує з суми, на порядки скромнішої за ту, яку поглинає структура, також зорієнтована на експорт української ідеї.
На міністерство, яке журналісти називають скорочено – Мінстець, - у бюджеті закладено 8 млн.гривень. Ми розуміємо, що Шевченку дещо складніше лобіювати свою правду, позаяк він – пам'ятник та ще й не кум Президента.
А державі в економічній скруті теж складно визначитися, що важливіше: пропаганда у світі української самобутності чи контрпропаганда російської агресії? Утім, якби друге робилося якісно, то брак коштів на перше можна було би ще якось пробачити.
