Загиблих бійців на Донбасі розшукують волонтери з Колумбії [ Редагувати ]

А поки волонтери розшукують зниклих, шахраї намагаються нажитися на їхніх родичах. Дізнаються особисту і начебто нікому невідому інформацію і повідомляють - солдат живий, а для його повернення потрібні лише гроші.

Це Леся - сестра прикордонника Олега Кислицького. Він зник шостого серпня у районі Савур-Могили. Тієї ночі дівчині наснився кошмар.

"Прокинулася вся в мокрому поту - і в мене секундний сон - військова машина їде по алеї. У мене все тремтіло, я зрозуміла що щось сталося. Я подзвонила на телефон, але був збій зв'язку", - говорить Леся Кислицька, сестра Олега Кислицького.

Пізніше вона дізналася - підрозділ Олега потрапив під удар Градами. Де він зараз, а головне - живий чи ні - невідомо. Відтоді життя сім"ї перетворилося на пекло. Зверталися до всіх інстанцій - від Генштабу до волонтерів. Безрезультатно.

Це волонтери з групи "Чорний тюльпан". Разом з "Червоним Хрестом" вони повертають тіла вбитих солдатів додому. Працюють по обидві сторони лінії фронту.

"Ми працюємо з комісією з військовополоненим ДНР. У них були хлопці з Червоного Хреста. Вони повідомили прив'язку - місяць тому ця яма була ще не закопана. - Таких місць на Донбасі ще скільки? За вашим попередніми оцінками? - Так Бог його знає! Ми звідси вивезли вже близько 350 осіб", - говорить Анатолій Золотарьов, старший пошуковий гуманітарної місії "Груз 200 "Чорний тюльпан".

Ця могила стала братською для трьох людей. Двоє молодих - їм ледь за 30. Ще один чоловік трохи старший, говорить судмедексперт з Колумбії. У себе на батьківщині Марія Долорез нерідко працювала на місцях масових поховань.

"Колумбія - це країна, у якій конфлікти тривають уже років із шістдесят. Це конфлікт без кінця-краю, який постійно підігрівають кілька озброєних угруповань. Тож розшукувати та ідентифікувати тіла доводиться чи не щодня", - говорить Марія Долорез, делегат міжнародного комітету Червоного хреста.

Більшість українських волонтерів - теж люди зі стажем. До війни вони шукали тіла полеглих солдатів Другої Світової. Зараз ентузіасти розробили спеціальну базу даних.

"Ця форма вироблена на досвіді перепоховання наших бійців, під час Великої Вітчизняної. У нас напрацьований досвід, щоб зробити все, щоб ідентифікувати, зробити все, щоб людина не залишилася безіменною", - говорить Володимир Дорофеєв, керівник зміни шукачів.

Але поки волонтери не знайшли брата Лесі - вона не втрачає надію. Цим намагаються скористатися шахраї.

"Це ось чек, гроші які були відправлені - на прізвище Маринич Ярослав Валерійович, 4000 гривень", - говорить Леся Кислицька.

 Зараз Леся розуміє - її ошукали. Але тоді вона повірила смс-повідомленням - "Олег живий - потрібні гроші". Невідомий навіть розповів факти з особистого життя брата.

"Мені здається він його бачив, він спілкувався. Просто коли він отримав гроші, він розділив його чи то з Ахметом або Махмет - і все. Далі справа не пішла, як він обіцяв вивезти на Харків хлопців", - говорить Леся Кислицька.

Ірина Богданова вже рік займається поверненням тіл загиблих додому. В Україні більше тисячі солдатів нині - у статусі зниклих безвісти. На її думку - родичам не варто оприлюднювати свої особисті дані.

"Я не знаю жодного випадку, коли викладена фотографія - могла б допомогти в пошуку зниклого в зоні АТО. Може бути в мирний час це працює. Але за мою практику - за рік ніхто так і не виявив зниклих. Зате цим нескінченно користуються шахраї", - говорить Ірина Богданова, волонтер.

Ірина впевнена - насамперед треба співпрацювати з державними органами та перевіреними волонтерами.