Селище Луганське після боїв повертається до життя [ Редагувати ]

Попри відсутність перемир’я, на прифронтові території повертаються мешканці. В селище Луганське, поблизу Дебальцевого повернулись майже всі. Хоча рівно рік тому цей плацдарм був справжнім пеклом.

Тепер люди намагаються відновити мирного лад. Як це їм вдається і чого не вистачає, дивіться далі в сюжеті. 

З рідного селища Петру Миколайовичу і Ніні Василівні довелося тікати під час боїв за Дебальцеве до сина. Але далеко від рідного дому жити не змогли. Зараз, замість вибитих осколками, поставили нові шибки, ведуть навіть маленьке господарство.

Їхнім сусідам тікати було нікуди. Найстрашніші дні вони просиділи у підвалі, а коли більш-менш встановилося затишшя, власним коштом відновили дах та вікна.

"Є надія, звичайно, що буде мир бо іншого виходу у нас немає, ми не збираємося, я б може і виїхала з дітьми, але чоловік у мене виїжджати, сказав: нікуди я не поїду, я 42 роки будував і куди я поїду", - розповідає мешканка селища Луганське Валентина Нагорська.

Такі розмови тут практично у кожному дворі. Тим більше зараз, коли життя у Луганському трохи налагодилося.

"Все працює у нас. І магазини працюють, продукти харчування нам видають, спасибі волонтерам нашим. Хочемо миру, миру і спокою, щоб ми жили і діти наші", - каже мешканка селища Луганське Людмила.

"На даний момент повернуто десь відсотків 90 населення, люди повертаються. Працює школа, працює садок, привезли шифер, скло. Звичайно, не всі людям, частково, але ось зараз ще йде у нас запис на пластикові вікна", - розповідає секретар виконкому Луганської селищної ради Оксана Глушко.

Щоб записатися, у черзі біля сільради стояла і Ганна Федорівна. Вона сама пропонує подивитися на що перетворився її будинок.

"Тут ліжко стояло, тут - диван, ми дивилися ось тут телевізор".

Зараз живе у прибудові в одній маленькій кімнатці. Ще два місяці тому там не було навіть даху. Допомагали волонтери.

"Це відновили хлопці з цього фонду, це - їхні матеріали, їхній шифер".

Зараз роботи зупинили. Зима. Але Ганна Федорівна упевнена: вже навесні її подвір’я буде зовсім іншим . Аби тільки не стріляли.

"Нікуди не хочу, мені навіть цієї кімнати вистачить. Всі говорять про мир, всі повернуться, всі будуть відбудовуватися якими силами".