Корея готує гравців у го з дитсадку [ Редагувати ]

Китайська настільна гра "ґо" стає дедалі популярнішою в світі. Її вигадали близько трьох тисяч років тому. Дітей, зі здібностями до цієї гри, відбирають мало не з колиски. У чому складність "ґо" і чим вона зацікавлює прихильників - дивіться у нашому сюжеті.

Ці діти не вчать математики, письма та читання. Вони ходять до спеціалізованої школи. У ній уроків немає. Лише гра.

Цілими днями школярі переставляють чорні та білі камінці. Стародавня китайська гра "го" схожа на звичні нам шахи. Та у плані стратегії значно складніша. Ціль гри захопити своїми фішками якомога більшу територію на дошці.

Можливих комбінацій тут більше, ніж атомів у Всесвіті. Це сто семидесяти значне число. Професійні гравці роками відшліфовують свою майстерність. Тож у цю школу дітей відбирають ще з садка.

"Я граю по 10 годин щодня. Це в класі. А потім повертаюсь до гуртожитку, і ще трохи практикуюсь. Буває, іноді я заздрю своїм друзям, які живуть звичайним життям. Але я не скаржусь, адже знайшов своє покликання і займаюсь тим, що люблю", - говорить Кім Сунг-Ху, школяр у школі го.

Це чи не найстаріша гра в світі. Китайці грали у неї ще три тисячі років тому. Та у 21 столітті все набагато складніше. Адже тепер обіграти треба ще й штучний розум. Торік комп'ютеру вперше вдалося виграти партію у професійного гравця "го". Цього року штучний інтелект підтвердив свою першість. Обігравши чемпіона світу із Кореї Лі Седоля. З рахунком 4:1.

"Ми бачимо, що гра "го" завойовує нових прихильників у світі. Дедалі більше людей хочуть вивчати її в школах. І поразка людини суперкомп'ютеру їх ще більше заохочує", - говорить Кім Чун-Юль, президент дослідницького інституту Лі Седоля.

Кожен із них мріє стати чемпіоном світу, як і їхній кумир Лі Седоль. Той здобув титул професіонала у 12 років.