Під Горлівкою попрощалися з демобілізованими бійцями [ Редагувати ]

Постійні обстріли бойовиків не зривають планів Збройних Сил України щодо демобілізації військових четвертої хвилі. Як бійців з передових окопів і бліндажів проводжають додому і чому багато з них свій дембель вирішили відтермінувати - розповість Ярослав Кречко.

У світлу пору на підступах до Горлівки - тиша. Через густі зарослі боєць з позивним "Юрза" веде туди, звідки стріляють бойовики.

"В них схема проста - вночі вилітає безпілотник, з їхньої сторони починається провокація, щоб ми дали відповідь і вони визначили наші пости і позиції", - пояснює військовослужбовець 81 бригади Збройних сил України "Юрза".

Контрактник "Юрза" напередодні звідси на дембель проводжав кількох побратимів. Але більшість, каже, залишаються. Серед них - боєць з позивним "Вог". Він був в донецькому аеропорту і бронежилет, який там врятував життя військового - і зараз з ним.

"Ось тут воріт вирвало. Це от трикутник життя, шия основне, пах, в пах пощастило, не потрапило, в ногу потрапило, но робоча, нормально. Я вважаю, що нас не вбиває, робить нас сильнішими", - каже військовослужбовець 81 бригади Збройних сил України "Вог".

За три місяці після поранення "Вог" знову повернувся на передову. Був в Авдіївці, а зараз вже кілька тижнів - на підступах до Горлівки. Війна для бійця триває рік і вісім місяців, але він вирішив лишитися як мінімум до наступної хвилі демобілізації.

"Вважаю, своїм обов’язком захищати Батьківщину, учити хлопців, які нові приходять, тому що їм без нас, чесно сказати, буде туго, в них ще мало бойового досвіду і їх набагато більше живих залишиться, якщо ми з ними будем залишаться", - каже "Вог".

"Товариш полковник! Особовий склад на демобілізацію вишикуваний!".

А це - бійці, які минулої ночі також були в окопах та бліндажах. Вже завтра вони будуть вдома. "Че Гевара", який пройшов не один бій, каже, що у разі потреби готовий знову одягнути військову форму, але зараз повертається на свою мирну роботу - в Національний театр оперети.

"Мої відчуття двоякі, дуже двоякі. З одного боку це радість, це радість, що я побачу рідних, близьких, своїх друзів, з іншого боку - це якась внутрішня смута незрозуміла про те, що я покидаю стіни батальйону, який за рік служби мені став дуже рідним і близьким", - зізнається демобілізований військовослужбовець 81 бригади Збройних сил України "Че Гевара".

"Це як випускатися зі школи, наче вже хоч, щоб скоріше воно закінчилося, потім оп, приходить випуск і ти думаєш: ого, не буде того, не буде того. Деякі дембелі, які раніше пішли, з третьої хвилі, вони тепер стали волонтерами, активно допомагають і тепловізорами, і ночниками", - каже "Юрза".

Подібні плани і в багатьох нинішніх демобілізованих, адже на передовій у них залишається ще одна - військова родина.

"Якщо вже далі не хочуть тягнуть службу, тоді хай тягнуть родину, хай виховують дітей і піднімають Україну, щось міняють в Україні, щоб ми не даремно боролися", - каже "Вог".

"Слава ВДВ! Слава! Слава! Слава!".